Author: Олег Шевченко

**Непрохані гості** Телефон розбудив Марічку о пятій зранку. На екрані мерехтів незнайомий номер. Так, пробурмотіла вона сонним голосом. Марічко?

Щоденник Месть зрадженої жінки Вчитель фізики у сільській школі Іван Васильович одружився вдруге. Йому сорок один, зате його коханій дружині Марійці тридцять.

Я ось зараз подумав, що ми з тобою, мабуть, якась неправильна родина. Як же добре, що ти у мене є, промовив Тарас, обіймаючи дружину. А я щаслива, що ти поруч!

Таточку, не йди! Любий, не покидай нас! Нічого мені не купуєш і Максу теж. Лиш будь із нами! Не треба ані машинок, ані солодощів. Жодних подарунків!

Щільно вхопившись за важкі двері підїзду, Дмитро впустив у хол холодну темряву ранніх сутінків. Увійшовши до квартири, він не видав звичного гуркоту, тупоту

Наталя стояла біля плити, готуючи вечерю, коли раптом почула стукіт у двері. “Цікаво, хто це може бути?” подумала вона, відчиняючи.

**Щоденник** Прокинувся о пятій ранку, коли за вікном ледве світало. Біля мене хропів Олексій, його рука закинута за голову знайома поза людини, яка ніколи

Не своя вона їм, цим пятьом Та хіба розпізнаєш У Тараса не стало дружини. Не пережила останніх пологів. Що вдієш пятеро дітлахи лишилися.

Мам, може, нехай бабуся піде та й заблукає? Тоді всім буде легше, з викликом промовила Олеся. Мам, ну скільки можна? Тепер ти все життя мені це пригадуватимеш?

Ти сьогодні сказав, що одружився зі мною, бо я «зручна»! Ну й що? він знизав плечима. Хіба це погано? Ти що, знову в цьому старому халаті?