Ти сьогодні сказав, що одружився зі мною, бо я «зручна»! Ну й що? він знизав плечима. Хіба це погано?
Ти що, знову в цьому старому халаті? Олег з огидою глянув на Марію, застібаючи манжету сорочки, ніби готувався до бою.
Вона завмерла з глиняною чашкою кави в руках. Пар тоненькою струмочком підіймався вгору, печучи пальці, але вона не відводила їх.
Він зручний.
Ну так, зручний, фукнув він, поправляючи краватку перед дзеркалом. Як і все в тобі.
Марія опустила очі. Кава вже не парувала. Поверхня потемніла, відбиваючи стелю, немов маленьке пошкоджене дзерце.
Олеже, ти
Що? він уже діставав ключі, метал дзенькнув об обручку.
Нічого.
Двері зачинилися так, що здригнулася полиця з вишиваними рушниками.
***
Познайомилися на роботі. Вона тиха бухгалтерка, що ховала коси під скромною хусткою, він гучний керівник, чий голос лунав кабінетами. Олег гарно залицявся: троянди з росою, вечері при свічках, де він замовляв за неї вареники з вишнею, не запитуючи, що їй до смаку.
Ти ж не з тих, хто нарікає через дрібниці, так? якось спитав він на третьому побаченні, кладучи серветку їй на коліна.
Ні, усміхнулася Марія, немов не чула тривожних дзвіночків.
От і добре. Моя колишня вічно влаштовувала істерики
Вона не придала цьому ваги. А потім весілля, діти, хата. Усе як у людей.
Тільки іноді, коли вона одягала вишиту сорочку, він казав:
Тобі б щось простіше. Це не до лиця.
А коли вона підводила очі перед дзеркалом, він кидав:
Навіщо? Все одно вдома.
А одного разу, коли вона купила нові духи з запахом лаванди, він наморщив ніс:
Пахне, як у бабиній скрині. Ти що, на тітку Ганну з бухгалтерії рівняєшся?
І вона більше не користувалася ними.
А на день народження він подарував їй пральну машинку.
Стара вже скрипить, пояснив він, спостерігаючи, як вона розгортає папір. А то вічно стогнеш, коли перевертаєш білизну.
Вона подякувала. А потім довго дивилася у вікно, поки діти не покликали різати паску.
Але мовчала. Бо він був добрим чоловіком. Не бив, не пив, гроші в хату носив.
Хіба цього мало?
***
Ти мене ніколи не любив?
Той вечір. Та сама розмова. Олег відвів погляд, нем
