Author: Иван Бондаренко
Чому ти не відчиняєш двері? Не хочу! І не відчиню. Гості мають попереджати, перш ніж приходити, а ще не ритися в моїх речах. Як це не відчиниш?
– Хто ці нечепурні тут галасував? Дзвони своїм, нехай приїжджають та наведуть лад, – обурилася Ліля.
Що за непотріб тут лазив? Дзвони своїм, хай їдуть прибирати, сердилася Оксана. Я за ними прибирати не буду. Досить того, що постійно перепрацьовую пральну
«Сьомого липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й імя Андрій По-батькові та прізвище інші. Та й усиновлювачі ж могли змінити і те, й інше» Вона довго
Марії й на думку не приходило запрошувати Ярослава жити до неї. Бути разом на побаченнях одне, а ділити одну оселю зовсім інше. У суботу Марія готувалася
Обучение жизнью
“Сину мій, будь ласка, піклуйся про хвору сестру. Не покидай її!” прошепотіла мати, голос її був ледве чутний, ніби вітер крізь осикове листя.“
Віктор Григорович стежив за Олегом так, що той нічого не помічав. Та й справді, адже Віктор стільки літ пропрацював на відповідних посадах він же справжній фахівець!
**Щоденник** Сьогодні після роботи Маряна збиралася заїхати до ТРЦ «Львівський». До Нового року лишилося два тижні. Її запросила до себе давня подруга Соломія.
Щоденник. Колеса вагона вибивали ритм моєї довгоочікуваної мрії. Три місяці я копив на цю подорож, три місяці уявляв собі запах моря, солоні бризі на обличчі
Полтавщина, 2020. На самотній фермі, серед вишень і сонячних пагорбів, жив Ярослав Коваленко, сімдесятилітній фермер на пенсії, який волів тваринну тишу
Обучение жизнью
Оту ніч я випровадила сина та його дружину за двері й забрала в них ключі: настав момент, коли я зрозуміла годі.Минув тиждень, а я досі не можу прийти до тями.