Author: Олег Шевченко
Я знаю, що вони мої діти, промовив він, не піднімаючи очей. Але Не можу пояснити чому, але між нами немає звязку. Подивись на неї! Яка ж вона гарненька!
Щодня після школи Тарас йшов вузькими вуличками, зі схибленою на одному плечі рюкзаком і квіткою дикорослої волошки, обережно затиснутою у пальцях.
Було це давно, ще за часів, коли Київ був тихим містом, а життя йшло своїм розміреним ходом. Марійка мила посуд після ранкового сніданку, коли задзвонила
Обучение жизнью
Безкоштовна покоївка та кухарка моя вагітність нікому не цікаваУ маленькому селі неподалік Ліона, де ранкові тумани обгортають старі будинки, немов привиди
Таксі зупинилося біля воріт кладовища. Хлопець, що вийшов із машини, підійшов до жінки, яка продавала квіти: Дайте мені дванадцять тюльпанів!
Чому Марійка почала вязати пінетки вона й сама не могла пояснити. Її дочці вже минуло сорок. Два роки тому та овдовіла, так і не ставши матірю.
Жінці виповнилося сімдесят років. Ювілей! До цього дня вона купила тканину та замовила сукню. Дуже гарну, витончену. Ще через інтернет замовила срібні
До кого ви? Ганна Петрівна разом з Андрієм вийшли на ґанок і дивилися на гостю. До Ганни Петрівни! Я онука, точніше, правнучка її. Я внучка Остапа старшого
Обучение жизнью
«Никаких допомог, поки вона не залишить свого нікчемного: Я сказав донці бути самостійною».«Поки вона не розлучиться, вона не отримає від нас жодного цента»
Було це давно, але досі памятається. “Нічого, Богдане! Не журись! Зате Новий рік ти провів на славу!” Ось і рідне місто Чернівці.