Жінці виповнилося сімдесят років. Ювілей! До цього дня вона купила тканину та замовила сукню. Дуже гарну, витончену. Ще через інтернет замовила срібні сережки, дорогі.
Наділа, подивилася у дзеркало і побачила, що помолодшала.
«Все ж таки без оновочок жити не можна, подумала вона. Вони настрій піднімають».
Потім взялася готувати, щоб гостей смачненьким пригостити. Мали приїхати сестри. А ще брат мав привезти старусеньку маму. Їй скоро девяносто пять виповниться.
Стол сяяв святковим посудом. І їжа сама в рот просилася. Гості зібралися.
Матір-старушку посадили на найпочесніше місце. Вона, як завжди, трохи посидить, а коли втомиться піде в сусідню кімнату полежати.
Іменинниця переодягнулася в нову сукню, надягла сережки. Вийшла до гостей і вони аж захопілися.
Їй було приємно, що здивувала, що оцінили. Дуже приємно. Підняли перший тост. Потім, як і треба, другий. І раптом одна з сестер сказала:
Ти мене здивувала. У сімдесят років сукню замовити. І сережки та ще й такі дорогі. Навіщо тобі? Куди ти так виряджаєшся? Дома сидиш уже скільки років. Якби для чоловіка, то його ж нема. Не працюєш, до театру не ходиш. У тебе ж і так повно старих суконь, гарних. Донашувати треба.
Інші сестри закивали головами. І почали розпов
