Таксі зупинилося біля воріт кладовища. Хлопець, що вийшов із машини, підійшов до жінки, яка продавала квіти:
Дайте мені дванадцять тюльпанів!
Розрахувався, похилив голову й пішов між могилами.
Рік тому Олексій вважав себе найщасливішою людиною на світі адже він кохав і був коханим. Але одного дня його кохана Марічка загинула в автомобільній аварії.
Лише через місяць він почав приходити до тями, і тільки завдяки друзям з роботи знову навчився жити.
Біля надгробка сиділа її мати.
Добрий день, тітко Наталю! промовив хлопець.
Здоровенькі були, Олексію! Жінка кинулася до нього, припала до грудей і розридалася.
А він дивився на фотографію на камені, звідки посміхалася Марічка.
Трохи заспокоївшись, жінка допомогла йому прикрасити могилу квітами. Помовчали, потім вона спитала:
Одружений ще не є?
Ні. Не можу забути вашу доньку. Таке відчуття, ніби її голос досі кличе мене.
Наталя похитала головою й сумно зітхнула. Той жахливий день рік тому вона памятала, як у присні: лікарня донька на білому столі і двоє людей, що стояли перед нею на колінах
Вона обернулася до хлопця, хотіла щось сказати, але, побачивши його вираз обличчя, лише зітхнула.
Олексій закінчив академію МВС і вже два роки служив у поліції, нещодавно отримав звання капітана. Жив із батьками.
Трагедія з нареченою перевернула життя всієї родини. Син цілий рік не міг оговтатися. Ввесь вільний час сидів у кімнаті. І от цієї суботи повернувся додому похмурий.
Олексію, ідемо вечеряти? вийшла до нього мати.
Він кивнув і пішов умитися. Сів за стіл, а мати одразу завела розмову:
Ми з батьком сьогодні на кладовищі у дідуся були і раптом змовкла, побачивши його вигляд.
Я теж до Марічки ходив.
Сину, вже рік минув. Її не повернеш, а тобі жити треба.
Не можу, мамо. Вона ніби мене кличе.
Та що ти таке говориш? перелякалася жінка.
Та нічого. Знаю, що ви з татом хочете онуків, але поки не час.
Син допив чай і пішов у свою кімнату.
У оперативників робота не завжди з 9 до 6. Олексій ліг на ліжко й не помітив, як заснув.
Уві сні йому знову снилася Марічка. Такі сни були частими, але цього разу все було інакше ніби вона потрапила в біду й благала про допомогу.
Прокинувся й одягнувся навпомацки.
Сину, куди так пізно?
Мамо, вийду на хвилинку.
Ноги самі понесли його кудись.
У парку він побачив трьох пяних типів, які оточили дівчину. Вона дивилася на них з жахом.
Що тут коїться? підійшов Олексій.
Дівчина глянула на нього, немов побачивши ангела.
Тобі чого? буркнув один, але через секунду вже лежав на землі.
Забирайте друга й ідіть геть! голос Олексія звучав, як наказ.
Ті зрозуміли, що тут не посперечаєшся, підхопили товариша й зникли.
Дівчина стояла, схопившись за груди, потім тремтячими руками дістала таблетку й поклала під язик.
Все, заспокойся! обережно взяв її за плече Олексій.
Дя-дякую прошепотіла вона.
Проведу тебе додому.
Дорогою вона трохи заспокоїлася, і він запитав:
Як тебе звати?
Олеся.
Мене Олексій. Розкажи, що сталося?
Я гуляю парком щодня так лікарі наказали. А ці вона махнула рукою.
Зрозуміло. А з серцем проблеми?
З дитинства. Рік тому воно мало не зупинилося. Мені зробили операцію. Лікарі кажуть, тепер усе добре.
Олексій ішов поруч і раптом відчув незрозумілу легкість, ніби поряд з ним була Марічка.
Підійшли до багатоповерхівки:
Я тут живу, сказала дівчина й глянула на нього сумними очима.
Радий, що ми познайомилися
Олексію, заходь до нас. Познайомлю з мамою.
А не завадимо? він не міг приховати посмішки.
Звісно, ні!
Квартира була затишною, з гарними меблями. З кімнати вийшла жінка й здивовано подивилася на дочку й незнайомця.
Мамо, це Олексій! Він мене врятував!
Ірина Петрівна, представилася жінка. Заходьте, розкажіть, що трапилося.
Поки готували чай, Олеся розповідала матері про пригоду. Коли закінчила, та похитала головою:
Більше туди не ходи, доню. Потім уважно подивилася на Олексія. А ви як там опинилися?
Серце привело, пожартував він.
А ким працюєте?
У поліції.
Ну, тоді зрозуміло, чому ті хлопці так швидко зникли, задумалася жінка, потім додала: А одружений?
Ні.
Відповідь явно її збентежила.
Скільки вам років?
Двадцять шість.
Підозрілий погляд.
У мене була дівчина, тихо сказав Олексій. Вона загинула рік тому.
Вибачте
Чай пили мовчки.