Обучение жизнью

Двір на одній хвилі Житловий двір на околиці великого міста прокидався з гамором та метушнею, де кожен знав своє місце. Серед багатоповерхівок з облупленими

**Частина 1: Повернення** Вечір повільно спускався на квартал, фарбуючи хмари у ніжний помаранчевий колір, що обіцяв тиху ніч. Для Ярослава, однак, день був звичайним.

**Щоденник** Коли я вперше побачив його, він сидів біля стіни. Не гавкав, не підходив, не благав уваги. Просто дивився в підлогу, ніс занурений у кут.

Запакована валіза стояла біля дверей, немов останній штрих перед відїздом. Олена нервово підправляла ремінь, косила оком на сестру та сина.

13марта Сегодня я, Андрей Петров, открываю этот дневник, чтобы записать то, что случилось с моей мамой, Марией Ивановной, и со мной. Всё началось, когда

**Щоденниковий запис** Наталя? Ярослава здивувалася, побачивши на порозі сестру колишнього чоловіка. Дівчина була промокла до нитки, вода стікала з її

Мій син сказав, що подарував мені будиночок у селі але коли ми приїхали, я відчув, ніби земля тремтить під ногами. Мене звати Богдан, і мені 78 років.

**Мій день** **Частина 1: Повернення** Вечір повільно опускався на район, забарвлюючи хмари у ніжний помаранчевий колір, що обіцяв спокійну ніч.

Я помню, как старушка Евдокия сидела у печи, вытирая слёзы, скатывающиеся по бледным, иссечённым морщинам её щёк. Периодически она взмахивала руками и

**До наступного літа** За вікном раннє літо, довгий день, зелене листя лягає на шибки, ніби навмисне захищаючи кімнату від зайвого світла.