Author: Иванчай Петрович

31 грудня, багато років тому, мене вигнали з дому. А тепер я відчинив перед ними двері, але не так, як вони сподівалися. Тієї новорічної ночі у вікнах

31 грудня, багато років тому, мене вигнали з дому. А тепер я відчинив перед ними двері, але не так, як вони сподівалися. Тієї новорічної ночі у вікнах

**Щоденник** Мій син сказав, що подарував мені будиночок у селі але коли ми туди приїхали, земля під моїми ногами ніби розступилася. Мене звуть Олесь

О, Соломіє, добрий день! До мами завітала? гукнула сусідка з балкона. Добрий день, пані Ганно. Так, до мами. Поговори б із нею, зітхнула жінка.

**«Не прийшла на власне весілля»** Я сидів у залі, де вже зібралися гості, і дивився на годинник. Хвилини повзли, як по слизькому льоду, а Олеся завжди

Витерла мокрі долоні, стогнучи від болю, і пішла відчиняти двері. Марія Коваленко витерла вологі руки, зітхнула через біль у спині й рушила до входу.

Більше не дзвоніть сюди! Навіщо витрачати час на те, що вам не потрібне? Давно вже зрозуміла, що ні ви, ні ваші діти не цікавляться тим, чи живе бабуся і як їй!

Сьогодні я хотіла зробити чоловікові приємний сюрприз. Вирішила зайти до нього на роботу та принести обід. Підійшла до дверей й почула розмову, яка глибоко мене вразила.

**Щоденник Оксани Григоренко** “Куди це? А хто нам готуватиме?” Що ти робиш? Куди збираєшся? Хто тепер варитиме нам? здивовано спитав чоловік

Друзі дізналися, що ми з дружиною здаємо квартиру, і тепер хочуть заїхати. Як їм пояснити, що не хочемо здавати знайомим? Завжди важче вести такі переговори.