**«Не прийшла на власне весілля»**
Я сидів у залі, де вже зібралися гості, і дивився на годинник. Хвилини повзли, як по слизькому льоду, а Олеся завжди така пунктуальна не приходила. Не попередивши, не сказавши ні слова.
Мабуть, вона не прийде! хтось похлопав мене по плечу, сміючись.
Але я, стискаючи квиток у кишені, все ще вірив
Олеся була наймолодшою з трьох дітей Івана Коваленка та його дружини Марії. У їхній маленькій квартирі в робочому кварталі Києва завжди панувала тиша. Батько, який часто міняв роботу то прибирав вулиці, то працював на фабриці, то допомагав місцевому мяснику приходив додому втомленим і, по вечерявши, сідав читати газети.
Мати латала старий одяг або перешивала молодшим те, що вже не підходило старшим. А діти, зібравшись у своєму кутку, розмовляли шепотом або мовчали, щоб не турбувати батьків.
Олеся запомнила своє дитинство саме таким довгі сірі вечори й тишу, яку треба було зберігати за будь-яку ціну. Тільки за межами дому вона могла бути собою часто затримувалася після школи, граючи в аматорському театрі, де нарешті відчувала себе живою.
У робочих кварталах дитинство швидко закінчувалося: у 1918 році, коли Олесі виповнилося 13, вона закінчила початкову школу, але не змогла піти далі у родини не було грошей. Дівчинка влаштувалася помічницею в перукарню мила клієнтам голови, а згодом знайшла роботу в магазині.
Гарну продавчиню з відділу капелюхів помітив режисер рекламних роликів, який працював на магазин. Олесі запропонували знятися за додаткові гроші і вона з радістю погодилася. Після смерті батька, який був основним годувальником, сімя ледве виживала. На лікування пішли навіть ті жменьки заощаджень, що були.
Короткометражка, яку навіть показували у кінотеатрах, привернула увагу режисера Олексія Петренка. Він запросив Олесю знятися у своїй комедії «Іван-мандрівник» і домігся для неї стипендії у театральній школі при Київському драматичному театрі. Навчання у такому престижному закладі сімнадцятирічна дівчина ніколи б не змогла оплатити сама!
Викладали там уже відомі українські актори, і один із них сорокарічний Борис Шевченко не міг не помітити талановиту дівчину. Його підтримка принесла Олесі головну роль у фільмі за романом лауреатки Нобелевської премії. І саме він придумав їй нове імя, під яким її пізнали мільйони: Олеся Коваленко стала Олесею Карченко.
Але за увагу Шевченка доводилося платити. Він жорстко критикував її за кожен зайвий кілограм, сам обира