Author: Иванчай Петрович
Кому вірити, як не матері Оксана памятає своє щасливе дитинство, хоч зараз їй двадцять пять, і встигла вже пізнати в житті й радощі, й неприємності, й зраду.
Перед смертю свекруха відкрила невістці жахливу таємницю, яка змінила все Соломійко Мушу поговорити з тобою чесно. Час мій короткий. Ти маєш дізнатись правду.
Лида Михайлівна стояла біля вікна й дивилася на сусідську ділянку, де молода жінка вішала білизну на мотузку. Чужа жінка в будинку, який мав дістатися їй.
Кожному по заслугам Роблячи нерозважливі вчинки, не можна припустити, що все відбувається просто так. У всьому є пояснення так розпорядилася сама доля.
Гаразд, ось мій номер телефону, влаштовуйтесь, я побігла, бо завтра вночі літак лечу у відпустку, на ходу говорила Оксана Степанівна, господиня квартири
Обучение жизнью
Раннім ранком, коли сонце повільно піднімалося над обрієм, наповнюючи село золотистим світлом, повітря було прозорим і пахло свіжістю роси, квітучим конюшиною та землею.
Так судилося долєю Степан, уже не молодий чоловік, поховав дружину пять років тому. Важко хворіла, разом боролися, але не встояли пішла вона з цього світу.
Кінець осені Наприкінці школи Марічка нарешті вирішила, куди поступати, хоча довго вагалася, ким стати. Раптом зрозуміла обере медицину.
Життя швидкоплинне, щоб довго думати Життя складне й іноді несправедливе. Але часом воно дарує такі сюрпризи, що наповнюють його новим змістом.
Очікування Марійка сиділа на лавці у дворі свого будинку й їла «Світоч» улюблену шоколадку з дитинства. Дім у них великий, двоповерховий, батько будівельник