Обучение жизнью

**Щоденниковий запис** Кілька днів після звільнення я все ще не міг прийти до тями. Ніби світ навколо зупинився. Білого халата більше не було, ні стерильного

Мне шестьдесят лет, и живу я в Нижнем Новгороде. Никогда не думала, что после двадцати лет тишины и покоя прошлое так нагло и цинично ворвётся в мою жизнь.

Наступного дня Дмитро тривожно повернувся до свого офісу. У голові йому дзвеніли події з ринку обурені крики людей, погляд жінки, який наче проникав у саму душу.

**Щоденник** Ну коли ви вже купите квартиру? голос Ганни Петрівни був різким, настирливим. Вона сиділа на дивані в орендованій однушці, де Оксана з Тарасом

У Києві, неподалік від Софіївської площі, вони зняли квартиру. Подобається? запитав він, ледве встигнувши відкрити двері. Простір був просто неймовірний

**Хотіла як найкраще** Так, я розумію, що ви не зобовязані! Але ж це ваша рідна кров! Невже ви залишите хлопчика взимку без теплої одежі?

Кілька днів після звільнення я все ще не могла прийти до тями. Ніби світ навколо мене зупинився. Не було білого халата, стерильного запаху, тихого пікання

Когда мне исполнилось пятнадцать, родители решили, что им срочно нужен ещё один ребёнок. Вся ответственность за моего брата и домашние дела легла на мои плечи.

Ходи зі мною! У мене двір без пса. Будеш гарним сторожем не ображу! Сів на велосипед і потягнув до села. Дорогою дід Іван оглядався раз і другий Але ніхто за ним не біг.

Віддайте нам дитину. Ми її справжні батьки, сказали незнайомці на порозі. Мамо, можна я завтра не піду до школи? У мене знову голова болить!