О, Соломіє, добрий день! До мами завітала? гукнула сусідка з балкона.
Добрий день, пані Наталіє. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхнула жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідна.
Що ви маєте на увазі? напружилась Соломія.
У мене проблеми зі сном, прокидаюсь рано. Бачила її одного ранку, коло пятої, виходила з таксі. І виглядала мяко кажучи, не як зазвичай. Можна навіть сказати трохи пяна. Усі сусіди вже шепочуться. У її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом а тепер розлучитись?
Дякую, пані Наталіє, промовила Соломія, ковтаючи слину. Я поговорю з нею.
З цими словами вона пішла швидше до дому. Її мама дійсно вигнала батька півроку тому, після того, як спіймала його на зраді. Соломія благала її не поспішати усе можна виправити. Але мама була непохитною. І найдивніше вона не впала в депресію, як можна було очікувати, а навпаки, почала жити на повну. Нові сукні, танці, бари, подруги речі, яких раніше в її житті не було.
Соломії було важко це прийняти. Вона сама готувалась до весілля, мріяла про дітей. А її мати у барі до ранку? Якою вона буде бабусею? Як представити її свекрусі, якщо одна вязатиме пледки, а інша гулятиме у клубах?
Коли вона увійшла в будинок, мати вийшла назустріч із чайником у руках і широкою посмішкою. На ній був не старий халат, а елегантний бежевий костюм. Манікюр, педікюр, нарощені вії вона явно насолоджувалась життям.
Ну, як там Олексій? запитала вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповіла Соломія, намагаючись стримувати тон. А в тебе як?
Чудово! Вчора з дівчатами гуляли до ранку в барі. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Пані Наталія мені все розповіла, похмуро втрутилась Соломія. Що ти повернулась о пятій ранку і виглядала немов пяною.
Мати смішно знизила плечима.
Ну а що ти хотіла? У барі чай пити?
Соломія не витримала.
Мамо, ти не думаєш, що це занадто?
У чому сенсі?
Ну, мяко кажучи, тобі не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Скоро станеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ж ти стільки років жила з татом! Як можна так просто про все забути?
Мати замовкла, потім спокійно, але рішуче сказала:
Твій батько мене зрадив. Це не була помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути просто служницею. Я хочу жити. Для себе. Я жила для родини довгі роки. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Мені що, старіти за розкладом?
Соломія зрозуміла, що зайшла далеко.
Пробач, я не хотіла тебе образити. Просто хвилююсь.
Якщо тобі соромно за мене не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю свій сивий волосся під хусткою і не вдягну мішковату сукню. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мамо, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітка Наталя не схвалює? Що ж, мені байдуже. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, вона розповіла все нареченому.
Не знаю, як до цього ставитись.
Олексій усміхнувся:
Я вважаю, твоя мама молодець. Не впала в розпач, а обрала життя. Бути щасливою це не злочин.
На вихідних Соломія подзвонила матері.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, засміялась Соломія.
Тоді домовились. Але знай ми не підемо рано.
Того дня щось змінилось. Соломія вперше зрозуміла, яку внутрішню силу мала її мати. І що, можливо, варто вчитись у неї бути собою. Жити не «як треба», а як відчуваєш.