– Не журіться, Славку! Хай там що, але Новий рік ти відсвяткував на всі сто!

Обучение жизнью

Ну, що, Тарасе! Не журись! Зате Новий рік ти на славу відсвяткував!

Ось і рідний Київ. Тарас зійшов з перону, вийшов на привокзальну площу та попрямував до автобусної зупинки. Він не попередив дружину про свій приїзд.

Настрій у нього був кволим попереду чекала важка розмова з Олесею. Дружина знову почне докоряти, скаржитиметься, що він егоїст, байдужий до неї.

Але хіба він байдужий? Він навіть хотів привітати її з Новим роком, а вона вимкнула телефон. Образилася!

Три дні він намагався додзвонитися, а вона не брала слухавку. Ну, тоді й він обурився та перестав дзвонити.

До того ж, вона навіть не спромоглася привітати його батьків та сестру, не кажучи вже про нього. Зараз же, прямо з порога, він їй про це й заявить.

Не тільки вона має право звинувачувати! У неї теж повно недоліків, тож нехай відповідає! Як то кажуть: найкраща оборона це напад.

Тарас підбадьорився й увійшов до підїзду в бойовому настрої.

Квартира зустріла його тишею.

Гало! Хто в живих? Олесю, я приїхав! голосно гукнув він, але у відповідь мовчанка.

Зазирнув на кухню пусто, в одну кімнату нікого, в другу те саме. Та раптом його очі вловили зміни: біля стіни зникло дитяче ліжечко, комод із пеленальним столиком, візок, який подарували її батьки.

Тарас кинувся до шафи половина полиць, де висіли речі дружини, були порожні.

Невже вона з розуму зїхала? Покинула мене? промайнуло в голові.

Він набрав номер тещі ніхто не відповів. Спробував подзвонити Марійці подрузі Олесі. Тиша. Нарешті додзвонився до Максима її чоловіка.

Максе, привіт! Дай Марійці трубку, не можу до неї додзвонитися.

Вона з дитиною у селі там звязок поганий. Ми там Новий рік святкували. Я сам учора повернувся робота чекає. Вони ще там залишаться, пояснив Максим. Навіщо тобі Марійка?

Шукаю Олесю. Приїхав додому а її нема. І всі дитячі речі зникли.

Слухай, а твоя дружина ж ось-ось мала родити? Ти що, на свята до батьків подався, а її саму залишив? здивувався Максим.

Вона сама не хотіла. Хоча термін був на десяте-одинадцяте січня. Встигли б повернутися.

Вітаю, дурню, усміхнувся той.

Чому?

Бо ти, мабуть, уже холостяк. Ідіот! Подзвони в лікарню, напевно, вона там!

Десять днів тому.

Не розумію, Тарасе, говорила мати. Чому ти маєш сидіти вдома у свята? Якщо Олеся не хоче їхати приїжджай сам. Термін у неї ще не зараз, встигнеш повернутися.

Тим більше, що вся родина збереться: тітка Люба з дядьком Іваном, Назар з Іринкою, Оксана з Юрком. Ми з батьком теж будемо.

Забронювали нам будиночок у Карпатах з тридцятого по друге січня. Тридцять першого банкет із концертом. Я за тебе заплатила, потім повернеш. Побудеш до Різдва, а потім поїдеш. Якраз до терміну.

Але Олеся відмовилася:

Тарасе, у мене може початися в будь-яку хвилину. Уяви усі гуляють, а в мене перейми. До того ж це ж горах, швидка не завжди швидко доїде.

Ні, я нікуди не їду.

Мама ж казала, що тепер вагітність це як хвороба, а пологи подвиг. Вона нас четверо народила, і в декреті не сиділа.

Тарас розумів, що Олеся частково права. Але йому було неприємно уявляти, як вони вдвох сидітимуть за скромним столом у новорічну ніч вона вже сказала, що готувати не планує.

А вся родина в цей час гулятиме під музику, танцюватиме

Врешті, він поїхав один.

У Карпатах було весело. Під північ він вийшов подзвонити дружині але вона не взяла трубку.

Ну й добре, ображайся. Сама винна могла б бути тут з усіма, подумав він.

А вранці мати докоряла за невістку:

Твоя Олеся навіть не подзвонила нам зі святом. Ось як вона до нас ставиться! Зовсім її розпустив.

Вона не розуміє, що таке родина. От ми всі разом, а вона там сама. Нехай подумає.

А Олесі тієї ночі було не до них. Якщо вона когось і згадувала то Тараса, а не його рідню.

Її батьки, довідавшись, що дочка сама, запросили її до себе. Святкувати вони збиралися скромно брат Олесі працював у Києві без вихідних, тож батьки планували зустрічати Новий рік удвох.

Але о девятій вечора 31 грудня у Олесі почалися перейми. Викликали швидку. Мати поїхала з нею, батько слідом на авто.

Так Олеся зустріла Новий рік у пологовому, а її батьки у вестибюлі лікарні. Вона стала матірю сина

Тарас подзвонив у лікарню.

Шевченко? Вчора виписалася.

Як виписалася? Невже вже народила?

Так. Першого січня, о пів на першу.

А хто її забирав?

Молодий чолові

Rate article
Histoires de Vies
Add a comment

5 + eleven =