**Щоденниковий запис**
«Та я не розумію, Марічко, ти що, мені не рада?» підперлася в боки свекруха, оголошуючи про своє рішення жити у молодих під час ремонту.
А це вже як піде! Може, на місяць, а може, й на півроку затримаюсь, якщо мені у вас сподобається! Ремонт справа неспішна, самі знаєте
Марічка доклала чимало зустрічних аргументів, щоби переконати чоловіка жити окремо від батьків. Перші місяці після весілля Тарас категорично відмовлявся виїжджати з батьківської хати:
Маро, чого тобі не підходить? Живемо ж нормально! У нас окрема кімната, ніхто не лізе. Навіщо гроші на оренду витрачати?
Таре, та ти ж серйозно? Твоя мати, вибач, людина без жодного сенсу такту! Вчора вдерлася до ванни, коли я під душем була, двері не зачинила, шторку оддерла та ще й кричала: «Та що я там не бачила!»
Тарас засміявся:
Ну, мама просто звикла так. Вона сама живе, двері не замикає. Почекай трохи, скоро маємо продати мою квартиру покупці попросили відтермінувати на пару місяць. Додамо гроші, що твої батьки дали, і виїдемо. Навіщо зараз знімати?
Марія терпіла. Свекруха їй дісталась справді нестерпна Людмила Петрівна спершу говорила, а потім уже думала.
Тобі б, Маро, трохи схуднути, кожного ранку наставляла невістку, боки висять! Негарно. Я, між іншим, коли заміж виходила, важила 43 кілограми. Мій перший чоловік, батько Тарасика, талію двома пальцями обхоплював!
«Цікаво, що ж вас так рознесло? думала Марія. Ну що за людина! Навмисне дратує? Господи, коли б уже виїхати!»
Квартиру продали, додали грошей і купили нову. Марія виїжджала зі сльозами на очах не вірила, що муки скінчилися.
Спокій тривав недовго: Людмила Петрівна, сумувавши за сином, почала регулярно навідуватися:
Таре, будь ласка, хоча б ці вихідні без твоєї мами? благала дружина. Чесно, я не витримую її балаканини! Коли вона приход
