Перед смертю свекруха розповіла невістці страшну таємницю, яка повністю змінила її життя…
Алiночко, мушу відкрити тобі душу… Відчуваю, що мій кінець близький. Ти маєш дізнатись правду, навіть якщо зненавидиш мене… почала свекруха, стискаючи руку Аліни.
Вона завмерла. Коли ж вона встигла стати для неї «Аліночкою»? Зазвичай ця жінка кликала її «гадиною підколодною», «відьмою» чи ще якимсь образливим словом. А тепер «Аліночко». Мабуть, правду кажуть, що перед смертю людина змінюється, починає розуміти свої помилки. Мабуть, так сталося і з Марією Вікторівною.
Аліна працювала медсестрою в лікарні, куди її колишня свекруха потрапила з серцевим нападом. Серйозність стану вона не могла оцінити не лікар, але шепотілися, що шансів на одужання мало. З колишнім чоловіком вона так і не зустрілася: чи не відвідував матір, чи їхні шляхи просто не перетнулися. Та й говорити їм було ні про що… Він колись заподіяв їй такий біль, що вона й бачити його не хотіла.
Все почалося, коли настав час народжувати. Чоловік не тішився батьківству, бурчав, що вони ще не стали на ноги, а тепер йому самому доведеться тягнути родину. Аліна обіцяла знайти підробіток вдома, щоб не сидіти йому на шиї. Але, мабуть, дитина нікому не була потрібна навіть свекруха кидала косі погляди й казала, що Аліна поспішає.
Коли її доставили до лікарні, лікарі вирішили робити кесарів розтин, хоча раніше жодних показань не було. Вона намагалася додзвонитися до свекрухи, яка завідувала пологовим відділенням, сподіваючись, що та заступиться. Але Марія Вікторівна не взяла трубку. Після наркозу Аліні повідомили, що дівчинка померла ще в утробі. Це була найстрашніша новина в її житті. Того дня частина її самої загинула. Вона мріяла піти за своєю Катенькою.
Стосунки з чоловіком зруйнувалися. Він звинувачував її в тому, що вона не зберегла дитину, а свекруха підливала оливи у вогонь. Все закінчилося розлученням, де винуватою вийшла Аліна.
І ось тепер Марія Вікторівна лежала в лікарні, де працювала Аліна, і потребувала догляду. Сина поруч не було. Як і його нової дружини.
Не кажіть дурниць! Ви одужаєте! спробувала втішити її Аліна, але та лише махнула рукою.
Нічого вже не буде добре… Ти сама це розумієш… Але ти хороша жінка. Шкода, що я не зрозуміла цього тоді й підтримала сина, коли він вирішив покинути тебе. Ти мусиш знати, Аліночко, що кесарів тобі зробили не просто так… Серце Аліни стиснулося. Вона підозрювала щось недобре, але почути це… Твоя дитина не померла. Її замінили на мертвонароджену… А твою дочку, мою онуку… Віддали на усиновлення в багату родину.
У вухах задзвеніло. Ноги підкошилися, але вона втрималася. Вона дивилася на свекруху і бачила не слабку жінку, а чудовисько, яке вкрало її щастя.
Чому? прошепотіла вона.
Андрій не хотів дітей. Він тільки будував карєру. Боявся, що ти вимагатимеш аліменти, якщо розлучитесь… Він умовив мене зробити це. А тепер, дивлячись у вічі смерті, я розумію, який тягар на собі несу. Чи зможеш ти пробачити мене?
Як ви могли?! Аліна ледве дихала. Де вона?
У тумбочці… блокнот… Там адреса… голос свекрухи був слабким. Але нічого не зміниш. Він… впливовий. Не віддасть тобі дитину…
Побачимо! Аліна схопила блокнот і вибігла з палати.
Прости мене… почулося їй у спину.
Бог простить.
Вона не могла більше дивитися на ту, хто зруйнував її життя. У голові була лише одна думка побачити доньку.
Дорога пройшла ніби в тумані. Перед нею був великий особняк. На порозі зустрів чоловік, статний, але з холодними очима. З подвіря лунав дитячий сміх.
Ви влаштуватися нянею? запитав він.
Нянею? Ні… Я прийшла за донькою…
Чоловік різко поблід. Його обличчя спотворила злість, але Аліна не відступила. Вона розповіла все: як її зрадили, як обдурили, змусивши повірити, що дитина померла.
Я не віддам її, різко перервав Сергій. Катенька моє все.
*Катенька.*
Аліна заридала. Саме так вона хотіла назвати свою дівчинку.
Дайте мені бути з нею… нянею… благала вона.
Сергій поглянув на неї. Помовчав.
Давайте чаю… Я розповім свою історію.
Рік потому Аліна стала частиною їхньої родини. А одного разу Катя, вже знаючи правду, запитала:
Мамо, ти вийдеш за тата?
Сергій усміхнувся.
Вона ж репетирувала: *«вийти за тата»*, а не *«одружитися»*.
Аліна засміялася. Її серце було переповнене щастям.
Так, сказала вона. Вийду.
