Родичі просто винесли коробку з кошенятами на вулицю. Коржі мовчки пішов за ними і рішуче відмовився повертатися до порожньої хати. Для нього цей дім більше нічого не значив
Пса, якого дідусь із любовю називав Коржі, насправді зовсім не був коргі. Лише здалеку нагадував тих кумедних коротколапих песиків. Зблизька ж він був справжнім дворнягою: рудою шерстю, короткими лапами та веселим хвостом, який завжди починав махати, коли хтось зявлявся.
Коржі славився неабиякою товариськістю, нескінченною цікавістю та рідкісною добротою. У парку, куди старий господар водив його гуляти, його називали не інакше як «боже покарання» і не дарма. Щойно знімали повідок, він кидався у всі боки: хотів дружити з усіма і з собаками, і з людьми. Бігати, гратися, знайомитися ось його справжнє покликання.
Власники собак, побачивши Коржі, часто розверталися й йшли геть знали, що інакше затримаються надто довго. Їхні вихованці теж не могли встояти перед цим жвавим створінням, і господарі мусили кликати їх назад, махаючи руками, а іноді навіть палкою.
Але Коржі ніколи не злиться він просто не знає, що таке образа.
А от старий господар часто сумував, коли бачив, як відганяють його улюбленця. Іноді він намагався втрутитися, але Коржі ніби все розумів: хапав його за штанину, тягнув геть, потім згортався біля ніг, лизав руки, обличчя і все знову ставало на свої місця.
Одного разу, коли дідусь дрімав на лавці в парку, Коржі, як завжди, блукав неподалік. Коли старий прокинувся, він побачив біля себе не лише пса, а й кішку. Руда, вусата твар дивилася на нього пильно.
Нового друга знайшов? здивувався старий.
Коржі радісно махнув хвостом, облизав господаря, потім і кішку і сів поряд. Кішка теж була не дурна: посіла місце й прийняла ласощі трохи курчати й печива. Видно було, що вона не звикла до розкошів.
Коли дідусь збирався йти додому, Коржі рішуче став біля нового друга.
Що це таке? здивувався господар.
Але Коржі ясно дав зрозуміти: без кішки він нікуди не піде. Старий спробував заперечити:
У нас і так клопотів вистачає
Але вибору не було. Ві
