Що це таке? Куди ти йдеш? Хто готуватиме їжу? Чого ти так поспішаєш? Хтось же має приготувати обід! знепокоєвся чоловік, побачивши, що робить Антоніна після суперечки з його матірю.
Антоніна глянула у вікно. Хмари насупилися, хоча вже почалася весна. У їхньому невеличкому містечку на півночі України майже ніколи не буває сонячних днів. Можливо, тому місцеві мешканці виглядають похмурими та холодними.
Сама Антоніна все частіше помічала, що перестала усміхатися, а постійна зморшка на чолі додавала їй ще десяток років.
Мамо! Я піду прогулятися, оголосила її донька, Соломія.
Та гаразд, ледве кивнула Антоніна.
Що це за “гаразд”? Дай грошей.
Невже прогулянки тепер платні? зітхнула жінка.
Мамо! Чому ці дурні питання?! не витримала донька. Ну швидше! Чого так мало?
Вистачить на морозиво.
Жадібна, кинула Соломія, але мама вже не чула донька вилетіла за двері, грюкнувши ними.
Не віриться похитала головою Антоніна, згадуючи, якою лагідною була Соломія до переходного віку.
Тоню, у мене урчить у животі! Довго ще чекати?! невдоволено гукнув чоловік, Тарас.
Готуй сам, байдуже відповіла вона, ставлячи тарілку на стіл.
А може принесеш?
Антоніна ледь не випустила каменку з рук. Що він собі уявляє
Їмо в кухні, Тарасе. Хочеш їж, не хочеш як знаєш, сказала вона й сіла за стіл сама.
Через пятнадцять хвилин Тарас завітав у кухню.
Холодне фу
Тримала довше.
Я ж просив! Жодної любові, ані зграми турботи! Знаєш, що я футбол дивлюсь! поспіхом жував курку Тарас. Несмачно.
Антоніна лише закатила очі. Цей футбол перетворював Тараса на іншу людину. Ставки, атрибутика, дорогі квитки хоча в молодості він і не цікавився спортом.
Не сідаючи за стіл, Тарас схопив банку пива, пачку “Соломки” і повернувся до телевізора. А Тоня залишилася в кухні мити брудний посуд.
Даремно старалася. Ніхто не цінував.
Вона страшно втомлювалася після змін у лікарні, де працювала старшою медичною сестрою. До неї приходили зі своїми проблемами зіпсовані, хворі люди. Так і виходило на роботі стрес, а вдома не затишок, а ще одна зміна. Подай-прибери-помий-приготуй.
Ще є? чоловік витягнув нову банку з холодильника. Чому нема?
Ти все випив! Хіба я маю і це купувати?! Май совість, Тарасе! не витримала Антоніна.
Ох, які ми делікатні саркастично буркнув чоловік і, сердито хлопнувши дверима, пішов поповнювати “запаси” перед наступним матчем.
Антоніна вирішила лягти спати, бо завтра чекало багато роботи. Але заснути не могла. Хвилювалася за доньку де вона, з ким? За вікном уже вщерть стемніло, а Соломії все не було. Дзвонити вона не наважувалася, бо донька починала кричати.
Соромиш мене перед друзями! Годі дзвонити! репету
