Перед смертю свекруха розкрила невістці жахливу таємницю, яка назавжди змінила її життя
Аліночко, мушу відкрити душу Відчуваю, що мій кінець близький. Ти маєш знати правду, навіть якщо зненавидиш мене, почала свекруха, стискаючи Алінину руку.
Алина застигла. Коли вона стала для неї «Аліночкою»? Зазвичай свекруха кликала її «гадиною», «відьмою» чи іншим образливим словом. А тепер раптом «Аліночко». Мабуть, правду кажуть, що перед смертю людина міняється. Алина працювала медсестрою в лікарні, куди її колишня свекруха потрапила з серцевим нападом. Серйозність стану вона оцінити не могла не лікар, але шепотілися, що шансів на одужання мало. З колишнім чоловіком вона так і не зустрілась: чи не відвідував він матір, чи їх шляхи просто не перетнулись. Говорити їм було ні про що Колись він завдав їй стільки болю, що вона й бачити його не хотіла.
Почалося все перед пологами. Чоловік не радів майбутньому батьківству, бурчав, що вони ще не стали на ноги, а тепер йому самому доведеться тягнути родину. Алина обіцяла знайти підробіток, але, мабуть, дитина нікому не була потрібна навіть свекруха кидала неприязні погляди.
Коли Алина опинилась в лікарні, лікарі вирішили робити кесарів, хоча раніше жодних показів не було. Вона дзвонила свекрусі, яка очолювала пологове відділення, сподіваючись на її заступництво. Та Марія Вікторівна не підняла трубку. Після наркозу Алині повідомили, що дівчинка померла ще в утробі. Це був найжахливіший день у її житті. Відносини з чоловіком розпались. Він звинувачував її, а свекруха лила масло у вогонь. Все закінчилось розлученням, де винуватою виявилась Алина.
А тепер Марія Вікторівна лежала в лікарні, де працювала Алина, і потребувала догляду. Сина поруч не було. Ні його, ні нової дружини.
Не кажіть дурниць! Ви одужаєте! намагалась підбадьорити її Алина, та та лише махнула рукою.
Нічого вже не буде добре Ти сама це розумієш Але ти доброю була. Шкода, що я не побачила цього тоді.
І тоді пролунав жахливий визнання:
Кесарів тобі зробили не просто так Твоя дитина не померла. Її замінили на мертвонароджену А твою доньку, мою внучку Віддали на усиновлення.
В Алини підкосились ноги. Вона дивилась на свекруху, а бачила не хвору жінку, а потвору, яка вкравАлина міцно стиснула адрес у долоні, крокуючи до дверей особняка, де тепер жила її Катенька, і вперше за пять з половиною років відчула, що її серце знову бється повною грудьми.
