У домі Ярослава й Олени радість. Сьогодні весілля їхнього єдиного сина Тараса, одружується він на коханій дівчині Соломії. Тарасові давно не спалося, він постійно поглядав на годинник, боячись запізнитися чи щось пропустити. Хвилювався жених, адже вперше стане чоловіком.
Цього дня я чекав так довго, нарешті назву свою кохану Соломійку дружиною. Щасливою дружиною. Будемо разом, вона теж мене любить, такі думки крутилися в голові нареченого.
Соломія прокинулася у гарному настрої. Сьогодні найважливіший день у її житті весілля з Тарасом.
Напевно, він уже не спить і теж хвилюється, з усмішкою думала вона про майбутнього чоловіка.
Сьогодні ми станемо одруженими, і це означає, що щодня будемо разом засинати й прокидатися. Наша любов перемогла. Попереду лише щастя.
Соломія раділа, але життя не дорога через поле, і на шляху трапляються різні випробування: приємні й неприємні, складні, а часом і зовсім безвихідні. Найважче пройти через них, не втративши близьких.
Спочатку батьки з обох сторін не дуже схвально поставилися до вибору дітей. Адже кожен батько вважає, що його доньці потрібен надзвичайний чоловік, а синові надзвичайна дружина. Але молоді нікого не слухали, були щасливі разом, і вже ніхто не міг цьому завадити.
Весілля пройшло чудово. Усі залишилися задоволені. Наречена сяяла, а жених був їй до пари. Почалося їхнє спільне життя. Тарас із Соломією будували плани, мріяли про дітей, про свій великий дім.
Першою у нас народиться донька, впевнено говорив Тарас.
А я хочу сина, буду вчити його бути сильним, відповідала дружина.
Але згодом зійшлися на тому, що хто б не зявився на світ першим, це буде їхнє щастя. Минув рік, а Соломія все ще не вагітніла. Обоє дуже чекали, вона навіть плакала потай, боячись, що дітей у них не буде.
Та через півтора року нарешті довгоочікувана звістка.
Тарасе, у нас буде дитина! радісно оголосила дружина, повернувшись із лікарні.
Раділи всі: майбутні батьки, дідусі та бабусі. В призначений час народився син Івасик.
Я ж казав, що першим буде хлопчик, гордо повідомив Тарас батькам.
Із пологового будинку Соломію з Івасиком зустрічала вся родина. Привезли подарунків, вітали молодих батьків, захоплювалися малям. Усі були щасливі. Молодята жили у батьків Соломії у їхній трикімнатній квартирі місця вистачало.
Згодом Олена, мати Соломії, почала помічати, що з Ярославом щось не так. Він став похмурим, особливо коли дивився на внука. Одного разу не витримав і вимовив:
Оленко, подивись уважно на Івасика. Тобі не здається дивним, що у світлооких і світлошкірих батьків народився син із темним волоссям і смуглявий?
Дружина відмахнулася:
Що ти, Ярославе, діти змінюються. Випадуть ці волосинки, і виростуть світлі, як у батьків.
Але час ішов, а Івасик лишався темноволосим. Він уже сам ходив і грався. Батьки душили в ньому, бабуся теж. А дідусь Ярослав не міг змиритися. Інколи родичі приходили, захоплювалися малим, жартували доброзичливо, згадуючи, чи не було в роду когось із таким кольором волосся.
Не витримав Ярослав. Одного разу вирішив поговорити з сином.
Тарасе, ти справді не бачиш, що син на вас не схожий? Як ти можеш бути спокійним? Він не наш.
Тарас образився.
Ти що, думаєш, що Соломія мені зрадила? Що ти цим хочеш сказати?
А сам як вважаєш? В нашій родині ніколи не було смуглявих. Усі світлі, наполягав батько.
Не смій так думати про мою дружину, різко перервав його син. Вона любить лише мене, і ця розмова закінчена.
Ярослава вразили слова сина. Він не збирався зупинятися, вирішив довести справу до кінця. Потай, коли грав із онуком, взяв у нього зразок слини.
Минув деякий час. Ярослав повертався додому, коли Тарас вийшов із магазину, купивши дружині торт на честь дня їхнього знайомства.
Біля дому йому подзвонив батько.
Сину, ти де? Треба поговорити
Я біля дому, зараз прийду.
Коли Тарас увійшов до квартири, Соломії не було вона гуляла з сином. А батько нетерпляче чекав.
Ось, подивись, сказав він урочисто і поклав перед сином листок.
Тарас дивився, але нічого не розумів.
Що це, тату?
Я здав аналізи Івасика й свої. Тест негативний ми не родичі. Значить, він мені не онук.
Тарас був приголомшений. У голові промайнули чорні думки. Коли перший шок минув, він став чекати дружину. Нарешті Соломія з Івасиком повернулися. Побачивши чоловіка, вона зраділа, але його вираз обличчя її налякав.
Виявляється, ти зрадниця, кинув він їй у вічі. А я завжди тебе захищав. Як ти могла так вчинити?
Сол