У одному з найбільших і престижних офісів міста звільнилася вакансія програміста. Проєкт глобальний, з високою заробітною платою та перспективами росту. Компанія оголосила день відкритих співбесід. До участі допускалися всі: від випускників до досвідчених фахівців головне, знання, амбіції та любов до справи.
Зранку біля зали для інтервю зібралися самовпевнені кандидати. Одні тримали в руках свіжі портфоліо, інші були у бездоганних костюмах. Вони обговорювали алгоритми, кейси, минулі проєкти і, звичайно, мріяли про успіх.
А потім у коридорі зявилася вона.
Жінка років шістдесяти, у чорному костюмі, з охайно зачесаним сивим волоссям і шкіряним портфелем. Спокійно пройшла повдивлених поглядів і сіла в кінці лави.
Спочатку тиша. Потім шепіт.
*”Серйозно? Хто її візьме?”*
*”На програміста? У такому віці?”*
*”Це жарт?”*
*”Цікаво, чи памятає, як компютер увімкнути”*
Дехто сміявся відверто, хтось знімав сторіс, інші дозволяли собі злобні коментарі.
Ніхто навіть не міг уявити, ким насправді була ця жінка. Повну історію розповіли *тут*, але нам цікаво: чи справді після 60 немає сенсу працювати в IT?
Час співбесіди настав. Перший етап груповий. Кандидатів запросили у велику залу, де їх чекали HR та та сама жінка.
Один із претендентів не втримався:
*”Вибачте, а вона теж проходитиме співбесіду? У нас технічна посада, не гурток по інтересам”*
Тоді піднялася одна з HR-менеджерок:
*”Доброго дня. Я керівниця відділу кадрів. А це моя помічниця. Вона не просто кандидатка, а частина сьогоднішнього тесту. Наша компанія цінує професіоналізм, але перш за все людяність. Ми спостерігали, як ви поводилися в коридорі, як реагували на того, хто не влізав у ваші стандарти.”*
Пауза.
*”І знаєте що? Якщо ви не здатні поважати людину, яка відрізняється від вас віком, зовнішністю чи досвідом ви не зможете працювати в команді, де важливі взаєморозуміння та толерантність. Бо ми створюємо не просто IT-рішення. Ми будуємо культуру.”*
Тиша. Важка.
Далі пройшли лише троє. Ті, хто привітався з нею, поступився місцем і не дозволив жодного зневажливого слова.
Решта вийшли, похиливши голови, усвідомивши: справжня перевірка почалася не з першого питання а з першого погляду в коридорі.
