Жіноча логіка
Вечірнім часом Тарас повернувся з роботи виснаженим переговори, проблеми, лише одна радість: сьогодні пятниця, завтра вихідний.
Хоч висплюся, тиждень був важкий, буркнув він, лягаючи спати, а дружина хитромудро глянула на нього.
Побачивши цей погляд, Тарас проворкотів:
Оленко, дай зранку поспати, бо я тебе знаю
Тарас і Олена одружені одинадцять років, сину Максимкові девять. Обидва працюють: дружина директор невеликої, але солідної компанії, чоловік теж на престижній посаді з доброю зарплатою.
Суботній ранок у їхньому домі завжди починається з прибирання. За будь-якої погоди, у будь-яке свято. Якщо субота робоча то у неділю. Олена патологічна чистюля. З одного боку, Тарасу це подобається, але з іншого вона нікому не дає спокою у вихідні. Сама не сяде, і іншим не дозволить, поки у домі не буде ладу.
Коли мова заходить про це, Тарас завжди каже:
Неряхою мене не назвеш. Шкарпетки завжди на місці, по кутах не розкидаю, посуд у мийку іноді закидаю, раковина не забита. Одяг у брудне складаю у кошик у ванній. Одним словом життя веду акуратне. Але дружина думає інакше.
У суботу Олена прокинулася, як зазвичай, трохи забарилася у ліжку вихідний, поспішати нікуди. У думках побудувала план дій на день.
Гаразд, нехай поспить годину, але не більше, бо як його не торкати, то пролежить аж до обіду, подумала вона.
Тарас уві сні почув голос дружини:
Ну, прокидайся вже, ідемо снідати, а потім прибирати. У домі все розкидано, за тиждень пилу накопичилося.
Олеееее, ну дай поспати, тиждень був важкий, протягнув чоловік, розуміючи, що вже не засне.
Але кожна субота починається саме так.
Тарасе, тобі ж самому приємніше спати у чистій кімнаті, майже суворо відповіла дружина, потім пішла до сина.
Максимку, це стосується й тебе. Іди снідати, син уже прокинувся і збирався вставати, після сніданку прибирання. Збереш свої танки та літаки, інакше я сама зберу.
Для Максимка це найстрашніше коли мама сама прибирає його іграшки. Тоді з кімнати лунає крик:
Мам, навіщо ти це зробила? Зруйнувала мою військову базу і засідку з шести солдатиків!
А чому в тебе ковдра на підлозі? запитала мати.
Це не ковдра, зухвало відповів Максимко, це ангар, де схований військовий аеродром.
Ну-мо, збирай іграшки, скрізь розкидані, незадоволено промовила Олена.
Тож кожну суботу чоловікові з сином дістається від господині дому. Вони, звісно, бурчать, але слухаються.
Мам, може, ми з татом пограємося, а потім приберемо? запропонував миролюбно син.
Ніяких «потім». Знаю я вас. Поснідаєш, прибереш, а там побачимо, що робити далі
Олена пішла на кухню, але звідти вже почувся її незадоволений голос:
А ти чого орєш? Я тобі нещодавно корм насипала. Не голодний, тож закрий пащу.
Кіт Барсик терся лобом об її ноги й тихенько нявкав, мабуть, випрошуючи щось смачненьке. Барсик пухнастий кіт із блакитними очима, сірого забарвлення, але з білими лапками й вухами. Улюбленець родини.
Будинок двоповерховий, невеликий, але затишний, місця вистачає всім. За тиждень накопичується пил, і безлад у домі впадає в око. Ввечері ніхто не прибирає Олена й Тарас повертаються з роботи втомленими, хочеться відпочити. Ну а Максимко звичайно, сам нічого не зробить. Літо, пил, пісок від кота. Тож у суботу знаходиться справа для кожного.
Тарас підвівся сон усе одно зіпсований, дружина не дасть повалятися, та й їсти вже хочеться. Вийшов із ванної на кухню, де вже сиділи Максимко з Оленою.
Ого, дружино, ти у мене молодець, коли встигла млинців напекти? підійшов до неї й чмокнув у маківку.
А ти думав, я валяюся, як деякі?
Тату, сідай швидше, поки млинці теплі, сяючи, промовив син.
Чесно кажучи, Олена розбудила чоловіка не так і рано. До столу сіли близько девятої.
Ну що, дорогі мої чоловічки, поснідаємо, приберемо, а потім у нас що? з усмішкою запитала дружина.
Тарас важко зітхнув:
А потім у супермаркет за продуктами.
Саме так, молодець, задоволено кивнула Олена.
Це в них наче ритуал: коли в домі чистота, обовязково їдуть усією родиною за продуктами на тиждень. Тарас не заперечує проти прибирання чи покупок це життя, і робиться все для себе. Але йому шкода часу, який витрачається на прибирання.
Сьогодні навіть Максимко не сварився сам зібрав розкиданий одяг, прибрав іграшки у кімнаті (хоча й по-своєму, щоб були під рукою). Коли все було прибрано, у домі запанував затишок, і Олена вільно зітхнула.
Ох, як же я люблю чистоту й порядок, ус