Той день був затягнутий сірою імлою, наче сама природа вклонилася перед скорботою. Люди в чорному повільно збиралися в церкві, перешіптуючись спогадами про добру, світлу жінку, яку сьогодні мали провести в останню путь. Всі казали, що вона пішла з життя надто рано, залишивши чоловіка й чотирирічного сина.
Хлопчик стояв поряд із батьком, стискуючи в руцї плюшевого зайця. Його губи тремтіли, але він не плакав священник ще не запросив усіх попрощатися з померлою. Раптом хлопчина розридався й, вириваючись із батькових обіймів, закричав на всю церкву:
Це не мама! Моя мама не тут! Вона не там! Тату, не відпускай! Відвези мене до мами!
Спочатку всі подумали, що це лише дитячий біль, реакція на смерть, яку він не може усвідомити. Але хлопчик не переставав ридати й битися в істериці, вчепившись у деревяну труну:
Це не мама! Це не її обличчя! Це не вона!
Люди почали переглядатися. Батько, збліднувши, завмер, ніби його вразив грім. Щось у тоні сина змусило його серце стиснутися. Придушивши жах, він підняв руку й прокричав, перебиваючись:
Відкрийте ледве чутно прошепотів він. Відкрийте труну.
Робітники недовірливо подивилися на нього, але, побачивши його вираз обличчя, послухалися. Кришка повільно піднялася. І тоді всі побачили щось жахливе й неймовірне.
Тиша. Коли труну відкрили, наступної миті лунав крик. Хтось закрив обличчя руками, хтось відступив. Перед ними лежала жінка. Але це була не вона.
Зовсім інша. Рисами обличчя, навіть під макіяжем чужа, хоч і з подібним волоссям та станом.
Батько відскочив, схопившись за край труни. Він усвідомив: син не збожеволів. Він був правий. Це справді була не вона.
Скандал розгорівся миттєво. За годину морг підтвердив жахливе: тіла переплутали. Через недбалість працівників тіло бідної матері не потрапило серед підготовлених до поховання.
Де воно було ніхто точно не знав. Розпочалися пошуки. Морг у паніці обдзвонював родичів інших померлих, перевіряючи записи, бірки, опитуючи персонал.
Справжнє тіло знайшли через шість годин. Його готували до кремації в іншому місті, в іншому морзі. Якби не крик сина, її більше ніколи не побачили б.
