«Дякую, Юрку! Не знаю, що робила б без тебе», зявилося повідомлення на екрані телефону.
Телефон чоловіка завибрирував прямо в її руці. Олена автоматично глянула на дисплей. Відправником була хтось на імя Марічка. Повідомлення закінчувалось рожевим сердечком ніби маленький поцілунок.
Олена завмерла. Марічка? Юрко? Вона б ще могла подумати, що це якась далека родичка або колега, якби не одна деталь: чоловік ніколи не згадував жодної Марічки. Чи, може, навмисно приховував це?
Вона різко підняла голову. Спочатку треба зясувати правду, а не робити поспішних висновків. Але серце стиснулося від ревнощів.
Хто така Марічка? запитала Олена, намагаючись стримувати голос.
Ігор, який спокійно пив каву, здивовано кліпнув.
Що?
Марічка, повторила вона, показуючи йому телефон. Хто це?
Він подивився на екран, і в його очах промайнула ледь помітна напруга. Відвернувся, знизав плечима.
Це Марина.
Олену ніби обілляло холодом.
Яка Марина?
Ну Моя колишня. Між нами вже нічого немає.
Він поклав телефон на стіл і склав руки на грудях.
Колишня називає тебе «Юрком» і дякує сердечками? Ти справді вважаєш це нормою?
Ігор знову знизав плечима, ніби це не варто уваги.
Так. Я їй позичив трохи грошей. Попросила в борг я допоміг.
Олену охопив гнів.
Ти *дав гроші* колишній?!
Так, і що?
*І що?!* вона аж підскочила. Серйозно? Ти вважаєш нормальним брати *наші* гроші і віддавати їх якійсь Марічці?
Він нарешті подивився їй у вічі.
Олено, ти робиш з мухи слона. Ми знайомі тисячу років. Чому б мені не допомогти?
Вона засміялася, але в тому сміху не було ні граму радості.
Ти одружений, Ігорю. Зі *мною*! І все одно бігаєш за нею, з якою зустрічався раніше.
Він роздратовано зітхнув, ніби намагався пояснити щось очевидне дитині.
Ми розійшлися мирно. Вона для мене не чужа.
А я чужа?
Ігор замовк. Олена похитала головою і глибоко зітхнула.
І довго вже триває ця дружба?
Яка?
Ваша чудова близькість.
Він подивився убік.
Ми завжди спілкувалися. Ще до тебе. Просто не казав тобі. Не хотів зайвих нервів.
Олена відчула, як усе тіло спалахує від лютості.
Тобто *два роки* мені брехав?
Не брехав! Просто не було потреби казати. Я тобі не зраджую. До чого ця істерика?
Вона крізь зуби втягнула повітря, щоб не закричати.
І скільки разів ти їй допомагав?
Іноді. Дрібниці. Щось полагодити, компютер налаштувати.
Тобто *мій чоловік* бігає за іншою жінкою, як сантехнік?
Що за нісенітниця?! спалахнув він. Я допоміг, дав грошей! Це злочин?! Я б і тобі допоміг!
Олена холодно дивилася на нього.
Якщо ти не бачиш у цьому нічого поганого, значить, у нас різні уявлення про сімю.
Вона розвернулася і вийшла з кухні. Не хотіла бачити його обличчя зараз.
Той день пройшов для Олени, як у тумані. Гнів, біль, безпорадність. Вона намагалася аналізувати все спокійно, але в голові лунала лише одна думка: «Як я могла не помітити?»
Ігор не виглядав винним. Тепер вже не приховував, що спілкується з Мариною, але поводився так, ніби це було чимось звичайним.
Наступні два тижні розставили все на місця. Чоловік дедалі частіше затримувався після роботи. Кожні кілька днів у Марини виникала «термінова» проблема.
Сьогодні піду до Марини, сказав він під вечерю, байдуже. У неї зламалася пралька.
Олена поклала виделку і пройшлася поглядом по ньому.
У місті більше немає майстрів?
Та ну, хіба так важко допомогти?
Тобі ні. Мені важко це прийняти.
Знову почалося! Знову про це?
Так, знову, відповіла вона різко. Бо твоя колишня постійно потребує допомоги. Хоча б дітей спільних у вас немає.
Ігор зітхнув і продовжив їсти.
Якби це була сусідка чи моя мати, теж так реагувала?
Різниця в тому, що інші не кликали б тебе щодня.
Олено, сказав він, втомлено. Ти поводишся так, ніби я їй зраджую.
Не знаю, чи зраджуєш, але це ненормально. І мене це бісить.
Він усміхнувся.
Ти мені не довіряєш.
А ти дав для цього підстави?
Між ними повисла мовчанка.
Через три дні Марина знову дала про себе знати.
Марина телефонувала, сповістив він. Купує холодильник, але не знає, як його довезти.
Олена повільно повернулася до нього.
Тобто зараз ти кидаєш усе і везеш їй холодильник?
Що тут такого?
Ігорю, ти справді не розумієш проблеми?
Я бачу, що ти роздуваєш з човника слон
