Було це давно, але досі памятається, немов учора.
“Дякую, Юрку! Не знаю, як би я без тебе впоралася,” замиготіло повідомлення на екрані телефону.
Телефон чоловіка затремтів прямо в її руці. Олена мимоволі глянула на екран. Відправником була хтось на імя Марічка. Повідомлення закінчувалось рожевим сердечком, ніби легким поцілунком.
Олена завмерла. Марічка? Юрко? Могла б подумати, що це далека родичка чи знайома, якби не одна деталь: чоловік ніколи не згадував нікого з таким імям. Чи, може, він його приховував?
Вона різко підняла голову. Спочатку варто було дізнатися правду, а не робити поспішних висновків. Але серце стиснулось від ревнощів.
Хто така Марічка? спитала Олена, намагаючись стримувати голос.
Ігор, який спокійно пив каву, здивовано кліпнув.
Що?
Марічка, повторила вона, показуючи йому телефон. Хто це?
Він глянув на екран, і в очах його мелькнув ледь помітний спалах напруги. Відвів погляд і знизав плечима.
То Марина.
Олену ніби обілляло холодом.
Яка Марина?
Ну Моя колишня. Між нами давно нічого немає.
Вона поклала телефон на стіл і схрестила руки.
Колишня називає тебе “Юрком” і дякує сердечками? Ти справді вважаєш це нормою?
Ігор знову знизав плечима, ніби мова йшла про дрібницю.
Так. Я їй позичив трохи грошей. Попросила в борг я допоміг.
Олену охопив гнів.
Ти віддав гроші колишній?!
Так, що тут такого?
Що тут такого?! голос її став гострим. Серйозно? Ти вважаєш нормальним брати наші гроші й віддавати їх якійсь Марічці?
Він нарешті подивився їй у вічі.
Олено, ти з мухи робиш слона. Ми знайомі тисячу років. Чому б мені не допомогти?
Вона засміялась, але в тому сміху не було ні граму радості.
Ти одружений, Ігоре. Зі мною! А ти досі турбуєшся про неї, з ким був раніше.
Він роздратовано зітхнув, ніби пояснював очевидне дитині.
Ми розійшлися мирно. Вона не чужа для мене.
А я чужа?
Ігор замовк. Олена похитала головою і гірко зітхнула.
Як довго це триває?
Що саме?
Ваша чудова дружба.
Він відвів погляд.
Ми завжди спілкувались. Ще до тебе. Просто не казав тобі. Не хотів зайвих хвилювань.
Олена відчула, як усе тіло спалахує від люті.
Тобто два роки приховував?
Не приховував! Просто не було причини говорити. Я тобі не зраджую. Нащо панікувати?
Вона глибоко вдихнула, силкуючись не кричати.
І скільки разів ти їй допомагав?
Іноді. Дрібниці. Щось полагодити, компютер налаштувати.
Тобто ти, мій чоловік, бігаєш за іншою жінкою, як слюсар?
Що за нісенітниця?! спалахнув він. Я допоміг, позичив грошей! Це злочин?! Я б і тобі допоміг!
Олена холодно подивилась на нього.
Якщо ти не бачиш у цьому нічого поганого, значить, у нас різні погляди на те, що таке сімя.
Вона повернулась і вийшла з кухні. Не хотіла бачити його обличчя зараз.
Той день пройшов для Олени, як у тумані. Лютість, біль, плутанина. Вона намагалась аналізувати все спокійно, але в голові гула лише одна думка: “Як я могла не помітити?”
Ігор не виглядав винним. Тепер він не ховав, що спілкується з Мариною, але поводився так, ніби це було чимось звичайним.
Наступні два тижні розставили все на свої місця. Чоловік частісно затримувався після роботи. Через кожні кілька днів у Марини виникала “термінова” проблема.
Сьогодні піду до Марини, спокійно сказав він за вечерею. У неї зламалась пралька.
Олена поклала виделку й пронизливо подивилась на нього.
У місті більше немає слюсарів?
Ну що тобі коштує допомогти?
Тобі нічого. А мені важко це прийняти.
Знову почала! Невже тільки про це можна говорити?
Так, знову, холодно відповіла вона. Бо твоя колишня постійно потребує допомоги. Хоч дітей у вас немає?
Ігор зітхнув, але продовжив їсти.
Якби це була сусідка чи моя мати, ти б так само реагувала?
Різниця в тому, що інші не кликали б тебе кожен день.
Олено, втомлено сказав він. Ти поводишся так, ніби я їй зраджую.
Не знаю, чи зраджуєш, але це ненормально. І мене це бісить, різко відповіла вона.
Він усміхнувся.
Ти мені не довіряєш.
А ти давав для цього підстави?
Між ними запала тиша.
Через три дні Марина знову дала про себе знати.
Марина дзвонила, байдуже повідомив він. Хоче купити холодильник, але не знає, як його перевезти.
Олена повільно обернулась до нього.
Тобто зараз ти все кидаєш і везеш їй холодильник?
Що тут такого?
Ігоре, ти справді не бачиш проблеми?
Я бачу, що ти роздуваєш з мухи слона.
