Я цього їсти не буду, з виразом огиди промовила свекруха, дивлячись на страву.
Що це таке? Настя зморщила ніс, ніби перед нею поставили відро сміття.
Борщ, з усмішкою пояснила невістка, Олена. Вона зняла кришку з глиняного горщика і почала наливати гарячий, насичений бульйон. Готувати з овочами зі свого городу справжнє задоволення.
Я не бачу різниці, зневажливо відповіла свекруха. Але ж проводити час у городі це ж скільки сил потрібно!
Безперечно, тепло засміялася Олена. Але коли це хобі, то й праця у радість.
Ти кажеш про “своє” хобі, а не про те, що навʼязали, похмикала Настя, стиснувши губи. Для кого ти все це наварила?
Для нас. Не так і багато. Всього на дві порції.
Я не буду їсти цю кашу, різко заперечила свекруха, махнувши руками і відступивши на крок. Що це взагалі за незрозуміле варево? Настя зробила вигляд, ніби їй нудно, і закрила рота долонею, різко відвернувшись від столу.
Олена заплющила очі і зітхнула.
Вона познайомилася з Михайлом, сином Насті, півтора роки тому. Їхня любов спалахнула так швидко, що вони одружилися вже через місяць, без розкошного весілля.
Гроші, які зекономили, вони вклали у спільну мрію: сільський будиночок, який разом облаштовували з любовʼю.
Протягом цього часу Олена бачила свекруху лише чотири рази. Стільки ж, скільки й Михайло. Три з них це вона сама умовляла чоловіка поїхати до матері на свята.
Настя завжди вважала шлюб сина дурістю. Але в неї не було влади над дорослим і незалежним сином, тому вона чекала на те, що вважала неминучим і логічним завершенням.
Але воно не приходило, і це почало її дратувати.
Настя не розуміла, що Михайло знайшов у цій “звичайнісінькій дівчині”, і як Олені вдалося його привабити.
Він був привабливим ч Ти мене не розумієш, мамо, сказав Михайло, проводжаючи її до таксії, але, може, одного дня ти зрозумієш, що щастя не в контролі, а в любові і свободі.