**Щоденниковий запис**
Сьогодні був дивний день. Це було моє шістнадцяте весілля, але замість радості несподівані гості, які заявили, що я була викрадена багато років тому.
Може, це знак? Оксана зупинилася біля калітки, погляд впав на яблуко, що розкололося навпіл прямо перед нею.
Богдан мовчки підняв обидві половинки. Одну простягнув дружині. В його очах було більше, ніж могли б висловити слова.
Шостий тест. Шосте розчарування.
Та замість сліз тверде рішення.
Завтра їдемо до міста, сказала Оксана, відкусивши шматочок яблука. До дитячого будинку.
Наш дім стояв на пагорбі, оточений садом, де влітку дзижчали бджоли, а взимку сніг мяко вкривав дахи годівниць для птахів. Старий, двоповерховий, з різьбленими наличниками та просторими ґанками він був для нас не просто житлом, а живим істот
