Якби не цей випадок із водою
“Ну гаразд, ось мій номер телефону, влаштовуйтесь, а я біжу, бо завтра вночі у мене літак лечу у відпустку”, на ходу говорила Ганна Степанівна, господарка квартири, яку щойно здала Олені. “Якщо щось телефонуйте. Бувайте”.
“Добре, бувайте”, трохи збентежено відповіла Олена, досі тримаючи в руці договір і довіреність на взаємодію з обслуговуючою організацією так, на всяк випадок.
“Швидка та кмітлива господарка, а в принципі такі й повинні бути”, подумала Олена.
Їй подобалася ця орендована квартира у новобудові, а вид із вікна просто казка: недалеко ліс, і невеличка річечка, яка навіть у морози не замерзає. Чому ніхто не знає. Місцеві жартували, що в ній тече “незамерзайка”.
Півтора тижні Олена живе в квартирі, повертається з роботи вже у темряві за вікном зима. Сусідка навпроти Марія Іванівна, наймиліша й добра жінка похилого віку, завітала до Олени вже на третій день.
“Добрий вечір”, спокійно промовила вона. “Марія Іванівна, сусідка навпроти”, тихо додала. “Давайте знайомитися, раз ви тут орендуєте. Сусідів треба знати в обличчя й дружити з ними”, то пояснювала вона Олені, то сама собі.
“Вітаю, заходьте, Маріє Іванівно. Мене звати Олена, дуже рада, що ви завітали. І справді живу й нікого не знаю”, привітно відповіла дівчина. “Давайте чаю, правда, нічого особливо смачного в мене немає, ось шоколадка”.
“Дякую, Оленко, дякую. Але я запросити тебе на чай. У мене пиріг яблучний, ще теплий. Ходімо. І знаєш що? Буду з тобою на ‘ти’. По-перше, ти молода, по-друге, ми сусідки, а по-третє я вчителька на пенсії, тому з учнями завжди на ‘ти'”, посміхнулася вона теплою усмішкою.
“Напевно, вона була чудовою вчителькою”, миттєво подумала Олена, а вголос відповіла:
“Ой, дякую, Маріє Іванівно, несподівано на пиріг потрапила”, засміялася вона. “Яблучний це дуже добре”.
Забарилася Олена у сусідки, але анітрохи не шкодувала Марія Іванівна виявилася чудовою співрозмовницею. Розповідала історії зі школи, про своїх учнів, зізналася, що сумує на пенсії, але що вдієш вік бере своє.
Олені було двадцять вісім, і вона не була одружена. Три місяці тому розійшлася з хлопцем, який виявився занадто мякотілим і безпорадним навіть чашку за собою не міг помити, не кажучи вже про щось серйозніше починити кран або вкрутити лампочку. Посварилися через побут, проживши разом рік.
Повернувшись від сусідки пізно, Олена напилася чаю, наїлася пирога й відразу лігла спати. На роботі чекав звіт завтра, мабуть, повернеться пізно. З цими думками й заснула. Наступного дня вона майже не відривалася від монітора, тільки на обід вибігла перекусити.
Нарешті вдома можна розслабитися.
“Уфф, слава Богу, звіт готовий”, подумала вона. “За кілька днів новорічні свята, ось тоді й відпочину. Поїду на гірські лижі, тільки треба Світлу умовити вона в цьому лінива, не любить кататися”.
По вечеряла Олена, сіла на диван і занурилася в телефон. Не знаючи, скільки часу минуло, вона раптом відчула спрагу й вийшла на кухню. Поставивши чашку на стіл, вона здригнулася від незвичного шуму вода з-під крана била з шаленим напором, розбризкуючись у всі боки.
“Ой, зараз буде потоп! Що робити?” у такій екстремальній ситуації вона опинилася вперше.
Але зібравшись, згадала, що господарка показувала, де перекрити воду. Забігла у ванну, знайшла вентиль, але він не піддавався мабуть, давно ним не користувалися. Вода ллється, вона кинула ганчірку на підлогу, але це, звісно, не допомогло. Найбільше хвилювалася за сусідів знизу.
“Хто там живе? Я ж їх зараз затоплю!”
З усієї сили натиснула на кран він піддався, але не до кінця. Вода текла вже не так шалено, але все ж струмочком. Взяла договір, знайшла номер Ганни Степанівни, подзвонила але та не брала, адже вилетіла у відпустку.
Сіла на диван і подзвонила диспетчеру управляючої компанії не беруть. Подзвонила мамі, та занепокоїлася:
“Зараз ми з Грицем приїдемо!”
“Мамо, ну куди? Я ж за сто пятдесят кілометрів від вас! Та й що ви зможете зробити? Навіть не думай, я в управляйку дзвоню, просто поки не відповідають”.
Олена якось зібрала воду з підлоги, але вона все ж тікла. Вийшла з квартири й подзвонила в двері до Марії Іванівни. Та відчинила у ночній сорочці, але швидко збагнула ситуацію й подзвонила в ДСНС. Олена остовпіла:
“Як я сама не здогадалася? Це ж справді надзвичайна ситуація! І сусідів зниху затопить, і, не дай Боже, ще й нижче”
Марія Іванівна швидко пояснила диспетчеру, лякаючи його наслідками. Заявку