“Ти ніколи мені цього не пробачиш!” вигукнула сестра, коли Ігор вирішив піти з родини, не піддавшись на маніпуляції заради племінниці.
За недільною обідом у матері Ігор помітив, що вона з сестрою постійно перезираються і якось нерішуче пересміюються, що їм взагалі не властиво.
Мабуть, знову щось задумали, нервово подумав він. Тільки б якоїсь афери не влаштували. Адже вони ж жінки довірливі, їх будь-який шахрай обведе навколо пальця. А головне ніколи не зізнаються у своїх помилках, тільки потім, коли вже нічого не виправиш. Ну, мати та ще й літня людина, але сестра ж… Чому вона постійно віриться на всяку дурню? Здавалося б, не дурна!
Ігор ще раз уважно перевів погляд з матері на сестру, а потім на племінницю Марійку, яка сиділа мовчки, наче повністю поринула у свої думки й нічого навколо не помічала.
Щоб розірвати це ніякове мовчання, Ігор запитав:
Ну що, Марійко, як тобі навчання в університеті? Подобається?
“Ти ніколи мені цього не пробачиш!” вигукнула сестра, коли Ігор вирішив піти з родини, не піддавшись на маніпуляції заради племінниці.
Так, дядьку, дуже подобається. Все просто чудово. Але ось… вона несміливо підняла на нього очі.
Що не так? здивувався Ігор. Я сам закінчив цей університет і дуже ним задоволений. Диплом престижний, мене відразу взяли на роботу, можна сказати, з руками і ногами відірвали. А потім я сам будував карєру, і все завдяки освіті.
Так, Марійко, підхопила мати. Дядько Ігор сам вступив, без жодної протекції, на бюджет, сам навчався, отримав червоний диплом, усього досяг сам. Ось він у нас який! Тобі треба брати з нього приклад. Ніколи він мені клопоту не завдавав і твоїй матері стільки допомагав!
Так, Ігор мій рідний брат, усміхнулась сестра Наталка. Від нього я стільки добра бачила. Він завжди за мене горой стояв. І Марійку допоміг виростити після розлучення з Віталіком. І мамі батька замінив після його смерті. Він у нас справжній чоловік і захисник.
Щось тут нечисто, подумав Ігор. Їм від мене щось потрібно, тому такі лагідні й люб’язні. Зазвичай Наталка мене звинувачує у своєму розлученні, що я не знайшов спільної мови з її Віталіком. А як із ним ту мову знайдеш, коли він тільки про випивку й мріє? Ніколи не працював, я його сам на кілька місць влаштовував, а він там по тижню-два й затримувався. Все скаржився, що мало платять, що я йому спеціально принизливі місця шукаю, а він творча натура, все себе шукає. А тепер виходить, що я найкращий брат. Ну-ну!
Попивши чаю, всі перейшли у вітальню й розташувались перед телевізором, але за напруженими поглядами жінок Ігор зрозумів, що важлива розмова попереду.
Слухай, Ігорку, не витримала нарешті мати. У нас тут така справа… вона на хвилину замовкла.
Розумієш, брате, мяко почала сестра. Наша Марійка вже доросла, вона не хоче зі мною жити.
Це зрозуміло, коротко усміхнувся Ігор. Вона ж доросла, у неї, мабуть, уже й хлопець є. Так, племіннице?
Марійка нічого не відповіла, тільки опустила очі й трохи почервоніла.
Це нормально в її віці, продовжив Ігор. Молодь має ставати самостійною. А ти ж, напевно, все їй носа витираєш, ні до чого не підпускаєш, все за неї робиш, а ще й контролюєш. Якщо вона не хоче з тобою жити, можна попросити гуртожиток.
Який ще гуртожиток! обурилась мати Ганна Степанівна. Там же що твориться! Ти сам-то згадай!
Нічого там страшного не трапляється! різко відповів Ігор. Все під наглядом, там суворо слідкують. І я проти гуртожитку нічого не маю. Від маминої спідниці відірветься й навчиться сама себе забезпечувати. Давно вже пора!
Ні, Ігор, ти нас не так зрозумів, примирливо почала Наталка. Марійка доросла, їй уже девятнадцять. І правильно у неї є хлопець, дуже нам із мамою подобається, такий інтелігентний, розумний, його звати Олексій. Може, у них щось і вийде. Але треба подумати й про майбутнє. Гуртожиток це лише на час навчання. А далі що?
А що далі? Далі влаштуються на роботу і зніматимуть житло. А потім можуть і іпотеку взяти, багато хто так робить. Або ж за програмою «Молоді спеціалісти на село» поїхати там і підйомні дають, і житлом забезпечують.
Ні, дядьку, я в село не хочу, надула губи Марійка. Я б навпаки до Києва поїхала. Але там, кажуть, житло дуже дороге. І знімати теж недешево.
Ось і треба дівчині якийсь трамплін у доросле життя влаштувати, сказала бабуся. Гаразд, не будемо тут хитрити. Ми всі найближчі родичі, і вважаємо, що ти, Ігорку, маєш Марійці допомогти.
Яким чином?
У тебе зараз є можливість
