Група туристів вирушила в похід Карпатами. Вони розбили табір, розпалили багаття, сміялися, співали пісні та насолоджувалися відпочинком. Все було чудово, доки хтось не помітив, що одного з них чоловіка років тридцяти пяти немає.
Спочатку всі подумали, що він просто відійшов зробити фото мальовничого краєвиду. Але час минав, і тривога зростала.
Тим часом чоловік, на імя Богдан Коваленко, блукав лісом із фотоаппаратом у руках. Його зацікавила незвичайна рослина біля стежки. Він зупинився, зробив кілька знімків, а коли підняв голову з жахом усвідомив, що стежка зникла. Навколо лише густі хащі.
Гей! крикнув він. Я тут!
У відповідь тиша. Він ішов наугад, сподіваючись почути голоси чи побачити дим багаття, але чим далі, тим більше плутав. Вода в пляшці скінчилася, їжі не було зовсім. Ліс темнішав, ставало холодніше, а страх зростав.
Години минули, він гукав на допомогу, але відповіді не було. Раптом у тиші почувся дивний звук ніби хрипіння чи стогін. Серце Богдана затріпотіло. Він очікував побачити вовка чи дикого кабана, але з чагарників вийшов олень.
Тварині було кепсько мотузка туго обтягувала її шию та тулуб. Олень метушився, важко дихав.
Господи прошепотів Богдан і обережно підійшов. Спокійно, я не ворог. Допоможу тобі.
Він повільно простягнув руку, щоб не налякати звіра. Олень переступав з ноги на ногу, але не тікав ніби розумів, що людина хоче допомогти. Богдан дістав ножа і, поцмокуючи від напруги, почав перерізувати товсту мотузку. Кожен різник викликав здригання, але тварина заспокоювалася.
Нарешті мотузка впала на землю. Олень глибоко вдихнув і завмер, дивлячись Богданові прямо в очі.
Все, ти вільний видохнув чоловік, відступаючи.
І тут сталося щось неймовірне. Олень видав довгий, мелодійний звук, ніби кликав за собою. Потім повільно рушив углиб лісу, обертаючись, ніби запрошуючи йти слідом.
Богдан вагався, але якийсь внутрішній голос підказав треба йти. Вони пробиралися крізь гущавину майже півгодини. Турист ледве тримався на ногах, але йшов. Раптом попереду замаячили вогники.
Це було багаття! Він вийшов на галявину, де його друзі Марічка, Тарас та Іван сиділи коло вогню, схвильовані його зникненням.
Богдан обернувся, щоб подякувати оленю, але того вже не було. Лише легкий тріск гілок нагадував, що він зник у темряві лісу.
