Останній шанс
Марійка, згорнувшись, лежала на дивані, притискаючи руки до живота. Все боліло, ныло, нагадуючи про те, що її чекає. Одне й те саме кожного разу: різкий біль, потім кровотеча, швидка, лікарня і знову пустота. Це був викидень, сумнівів не було. Вже третій за два роки. А перед цим замерла вагітність. А ще раніше аборт. Той аборт, за який вона досі платить, не маючи змоги стати матірю.
Вона ледве дотягнулася до телефона, набрала номер швидкої. За півгодини її вже везли до лікарні, а вона між тим подзвонила Олегові, щоб попередити: вечеряти вони сьогодні не будуть.
Знову? запитав він.
Марійка навіть не відповідала. Сльози котилися самі, від безнадії й розпачу. Скільки можна? Чому раз за разом те саме? Адже вона ж знає причину Якби тоді не пішла до того сумнівного лікаря, все було б інакше. Вони з Олегом могли б уже мати пятирічну дитину. Але дитини не було. І, схоже, вже й не буде.
Як же болить прошепотіла вона.
Лікар лише додав крапельниці й без емоцій глянув на неї.
Два дні в лікарні тяглися нескінченно. Потім виписка, Олег із букетом квітів все, як за сценарієм.
Ти така бліда сказав він.
Марійка ледве посміхнулася. Радості не було вона не могла подарувати чоловікові дитину, і це було очевидно.
По дорозі додому вона мяла в руках троянди з букета, а потім обернулася до Олега:
Я більше не хочу пробувати. У мене не вийде.
Не кажи так, він намагався підбадьорити. Все ще може статися.
Ти сам у це віриш? Пять років на вітер. Мені майже тридцять, тобі тридцять пять. Годі. Лікарі кажуть, що шансів нема, треба слухати.
Марійко, в нас будуть діти, заперечив він. Памятаєш, що казав професор Коваленко? Він казав, що шанси є, якщо дотримуватися всього.
А де твій професор? нервово перебила Марійка. Його вже немає, і ті поради теж. Все, Олег, досить. Я не хочу мучити ні тебе, ні себе.
І що ти хочеш цим сказати? він нахмурився, не відводячи погляду від дороги.
Марійка вдихнула глибоко й відвернулася.
Давай розійдемося. Ти зустрінеш жінку, яка народить тобі дитину. Я тебе не варта. Я пуста, в мені не втримується життя
Сльози підступили до горла. Олег узяв її руку, притиснув до губ:
Не неси дурниць. Ми справимося. Люди ж живуть без дітей і ми зможемо.
А щастя у їх кількості, скрізь сльози пробубніла Марійка.
Давай не будемо позбавляти мене сімейного щастя, перебив він.
У цьому він весь: закоханий, терплячий, готовий бути поряд, хоч би що. Він довго добивався її, йшов напролом, а коли Марійка стала його дружиною, вирішив більше нічого для щастя й не треба. Ну хіба що маленький клубочок щастя але доля не поспішала подарувати їм дитину.
Олег знав її історію. Знав, що до нього вона була заміжня за чоловіком старшим, на якому її змусив одружитися батько-тиран. Знав про той аборт, який зруйнував її здоровя. Але змінити минуле було не в його силах. Вони з Олегом були разом, з батьком вона не спілкувалася, навіть про молодшу сестру Світланку майже нічого не знала.
Не здивуюся, якщо батько і її видасть за якогось хама заради власної вигоди, думала Марійка.
Світланці було двадцять два. Вона була гарною, розумною такою ж, як і старша сестра, тільки під батька гнулася ще гірше. Він сам виховував дочок, колишні дружини до них не мали доступу так захотів тиран. Він керував дітьми, як і своїм бізнесом: тягав за ниточки, приймав рішення за них.
Марійка втекла від нього у двадцять чотири, зустріла Олега й обірвала всі звязки. І ось коли після лікарні минув тиждень, на порозі зявилася Світлана.
Що трапилося? одразу запитала Марійка, не відразу помітивши округлість сестри.
Я втекла від батька, схлипнула Світлана й кинулася в обійми.
Що він хотів зробити?
Він хотів, щоб я зробила аборт.
Боже ж ти мій, ти ж вагітна! Марійка оглянула сестру. Від кого?
Не важливо. Від любимого. Він одружений, йому дитина не потрібна. А батько сказав: або я роблю аборт, або він мене везе силою.
Марійка плакала разом із сестрою. Світлана була такою крихкою, такою беззахисною Вони не бачилися пять років, і з потворного каченяти сестра перетворилася на справжню лебідку. Але залежність від батька все псувала, і Марійка була впевнена: за кілька днів сестра захоче повернутися. Цього не можна було допустити.
Олег спокійно сприйняв появу Світлани. Він ніколи не суперечив Марійці любив її занадто сильно.
Але минув тиждень, і Світлана засумувала:
Я не можу так Він же страж