Під час весілля мій чоловік взяв величезний шматок торта, розмазав його мені по обличчю й голосно сміявся: я вирішила йому відплатити.
Ми були разом із самого дитинства. Зі шкільних років нерозлучні, спільні друзі, перше кохання, все як у кіно. До двадцяти пяти ми вже розуміли, що час будувати сімю. Весілля здавалося логічним продовженням нашої історії.
Я готувалася до цього дня ретельно: обрала найкращу сукню, запросила візажистку, заплатила за дорогі процедури усе для того, щоб виглядати ідеально. Коли зібралися наші друзі й рідні, здавалося, що все складається так, як я мріяла.
До моменту, поки ми не підійшли до весільного торта.
У нашому місті є традиція: молодята ріжуть торт і годують один одного шматочком. Я взяла ніж, він допоміг мені і тут чоловіх нахилився до вуха й прошепотів:
А що, якщо я занурю тебе обличчям у торт? Буде весело.
Навіть не думай. Це зіпсує все.
Гаразд, усміхнувся він, і я вирішила, що розмова закінчена.
Але через хвилину він схопив величезний шматок торта й розмазав його мені по обличчю. Потім почав голосно сміятися. Гості теж сміялися, аплодували, знімали на телефони.
Ну що, оцініть жарт! Я ж казав, буде смішно! радісно звернувся він до друзів.
Смішно було всім, крім мене. Я стояла в дорогій сукні, зі зіпсованою зачіскою й макіяжем, і плакала. Усе, у що я вклала душу й сили, в одну мить виявилося зруйнованим.
Він продовжував веселитися, доки я не зробила те, чого він явно не очікував.
Я взяла ще більший шматок торта й розмазала йому по костюму, який коштував майже пять тисяч гривень. Наречений одразу перестав сміятися, а ось його друзі сміялися ще голосніше.
Ти знаєш, скільки це коштує?! Цей костюм дорожчий за твоє життя! закричав він.
Знаю, відповіла я спокійно. Тепер тобі не смішно, так? А що, я просто по
