Щоденник.
«Якщо будеш сперечатися, мій син викине тебе на вулицю!» оголосила свекруха, забувши, чия це квартира.
«Оленко, спекіть на завтра капустяник на вечерю», сказала Людмила Василівна, заходячи до кухні та сідаючи за стіл. «Скільки вже не їла справжньої випічки, а ви постійно готуєте якісь дивні страви».
Олена відвернулася від плити, де смажила котлети. Її свекруха сиділа зі звичною невдоволеною міною, поправляючи знайомий бордовий светр.
«У мене алергія на капусту, Людмило Василівно», спокійно відповіла вона, перевертаючи котлету. «Я її готувати не буду».
«Як це не будете?!» голос свекрухи став різким. «Я прошу, а ви мені відмовляєте? Хто ви така, щоб зі мною сперечатися? За моїх часів невістки поважали старших!»
«Це не про повагу», Олена пересунула сковороду на іншу конфорку. «Якщо приготую капусту, в мене буде напад алергії. Якщо хочете спекіть самі».
«Самі?!» Людмила Василівна схопилася зі стільця. «Я вам не прислуга! Ви жінка в цьому домі, тож готуйте те, що я скажу! А ваша алергія це просто відмазка. Вам лінько займатися тістом!»
«Людмило Василівно, який тут зв’язок із лінощами?» Олена обернулася до неї. «Я готую щодня, прибираю, пралю. Але капустяник не приготую, тому що фізично не можу!»
«Не можете чи не хочете?» свекруха наблизилася, примруживши очі. «Думаєте, якщо мій син вас узяв заміж, то ви можете тут командувати? Побачимо, хто тут головний!»
У передпокої задзвеніли ключі Микола повернувся додому. Обличчя Людмили Василівни миттєво перетворилося на страждальницьке.
«Колю, сину», вона кинулася до нього. «Добре, що ти тут. Твоя жінка зовсім розкусилася! Попросила спекти пиріг, а вона мені хамить, відмовляє!»
Микола зняв куртку й кинув дружині втомлений погляд вона стояла біля плити з напруженим обличчям.
«Олено, що тут відбувається?» запитав він, вішаючи куртку в шафу. «Чому відмовляєш мамі?»
«У мене алергія на капусту, Колю», тихо сказала Олена. «Я вже пояснила Людмилі Василівні».
«Алергія? Яка ще алергія?» Микола махнув рукою. «Мамо, не хвилюйся. Олена завтра спек