Оксана нервово ходила по своїй невеличкій квартирі у Львові, стискаючи в руці телефон із новим сповіщенням про прострочення платежу. Серце стискалося від тривоги як тепер годувати родину, коли її донька з зятем повісилися їй на шию? Все почалося, коли старша донька, Соломія, якій ледь виповнилося девятнадцять, раптом оголосила, що вагітна та хоче одружуватися.
Раніше Оксана працювала разом із подругою Маряною, розумною та уважною жінкою. Маряна сама виховувала двох доньок: Соломію, девятнадцятирічну, і молодшу, десятирічну Олесю. До цього моменту вона не скаржилася. Соломія старанно вчилася в університеті, Олеся блищала в школі. Обидві були слухняні, зразкові, і Маряна пишалася ними, попри всі труднощі самотнього материнства.
Але на другому курсі Соломія зустріла перше кохання Юрка. Хлопець був із іншого міста, але Маряна, познайомившись із ним, схвалила вибір доньки. Юрко здався їй добрим, щирим, не з тих, що живуть за рахунок інших. Незабаром закохані вирішили жити разом. Щоб не орендувати окреме житло, вони заселилися до Маряни. Вона не схвалювала цієї поспішності: доньці всього девятнадцять, треба спершу закінчити навчання, стати самостійною. Але вибору не було.
Маряна жила у двокімнатній квартирі, але кімнати були крихітними, і місця й так не вистачало. З появою Юрка, її майбутнього зятя, ситуація лише погіршилася. Маряна стиснула зуби аж поки дізналася справжню причину їхньої метушні: Соломія зізналася, що вагітна і вони хочуть одружитися. Маряна відчула, ніби земля розступається під ногами. Її донька, яка ледь вступила у доросле життя, вже стане матірю.
Юрко не працював. Як і Соломія, він був студентом-очником, і жоден з них не хотів переходити на заочне навчання. Проте вони влаштували розкішне весілля, ніби знімалися у голівудській стрічці. Обрали один із найдорожчих ресторанів Львова, запросили юрбу гостей, а Соломія замовила сукню від відомого дизайнера, немов готувалася до червоного килима. Маряна намагалася заперечувати, пояснюючи, що не має таких грошей, але Соломія, тримаючи руку на животі, заплакала:
Мамо, ти хочеш позбавити онука щастя?
Маряна, стиснувши зуби, оплатила все. Витратила заощадження, розірвала «схованку» під матрацом і навіть взяла новий кредит. Вона сподівалася, що після весілля молодята візьмуться за голову, знайдуть роботу, стануть самостійними. Але її надії розсипалися, як картковий будиночок. Соломія з Юрком залишилися жити в неї, навіть не намагаючись шукати роботу.
Батьки Юрка подарували їм вживану машину. Молоді їздили містом, ніби були у відпустці, а батьки нареченого оплачували бензин, знаючи, що їхній син без копійки в кишені. Але все інше їжа, комуналка, одяг лягало на плечі Маряни. Молодята навіть не знали, скільки коштує буханка хліба. Коли Маряна згадувала про витрати, Соломія лише закачувала очі:
Мамо, ми вчимося, що ти від нас хочеш?
Соломія не бажала жодної економії. Вона показала матері каталог з дитячими візками та ліжечками наймоднішими та найдорожчими. Маряна, з її середньою заробітною платою, ледь не втратила дар мови.
Соломіє, у мене немає таких грошей! У мене твій кредит на навчання, Олеся…
Ти жартуєш? обурилася дівчина. Ти будеш бабусею, і ти сваришся через якісь гроші?
Маряну охопила німа лють. Вони самі вирішили завести дитину, але утримувати її мала вона? Вона тягнула всю родину, працювала до ви