«Можеш думати про мене що завгодно, але довести нічого не зможеш» грізно промовила свекруха, ставлячи невістку перед важким вибором.
Ну що, Марічко, слухай уважно. Можеш гадати про мене що хочеш, але довести все одно нічого не зможеш. Свідків у тебе немає, а Остап мені вірить. Тож якщо хочеш лишитися в нашій родині, мусиш змиритися: прибирати, готувати й тримати язик за зубами. Ясно?
Марічка вийшла заміж за Остапа кілька років тому. Незабаром у них зявився син Данилко, котрому вже минуло шість. Обидва працювали, стараючись прогодувати родину й не впасти в злидні.
Жили вони скромно, але злагоджено: Марічка вела господарство, доглядала дитину, працювала бухгалтеркою у невеликій фірмі, а Остап був інженером. Здавалося, усе йде якнайкраще.
Та одного дня мати Остапа Ганна захворіла на ішемію. Лікарі призначили постійне лікування, догляд і спокій. Жінці довелося покинути роботу, і з того часу вона цілковито покладалася на допомогу сина.
Марічка старанно піклувалася про свекруху: після роботи завозила їй продукти, варила юшки. Іноди брала з собою Данилка, бо залишити його ввечері було ні з ким. В інші дні до матері навідувався сам Остап.
Спочатку все здавалося природним. Але з часом напруга почала зростати. Гроші розтавали на очах: ліки, процедури, спеціальне харчування. Остап мовчки віддавав частину зарплатні матері, і Марічка не заперечувала. Та незабаром вона помітила: на власні потреби грошей бракувало. А Остап, здавалося, не бачив проблеми.
То Данилкові потрібні нові черевики, то гурток подорожчав, то пралька зламалася. Все йшло шкереберть. Марічці давно вже треба було купити нове зимове пальто у старому вона ходила вже пятий рік. Але замість цього вона все частіше чула від чоловіка:
Потерпи. Зараз головне мама.
І вона мовчала, розуміючи, що здоровя важливіше. Та всередині наростала важкість. Вона не знала, скільки ще це триватиме.
Одного дня, коли у Марічки був короткий робочий день перед святом, вона почула від Ганни щось, що приголомшило її.
Того дня Марічка отримала премію. Невелику, але приємну суму, на яку не розраховувала. Вона вже уявляла, як увечері вони з Остапом покладуть Данилка спати, відкриють пляшку вина, наріжуть сиру, ковбаси, фруктів і просто посидять удвох, як колись, до всієї цієї втоми й клопоту.
З цими думками вона зайшла до крамниці, купила свіжих овочів, зелени, молока. Подумала: «Завезу все це Ганні, а потім додому, готуватися до нашого вечора».
У неї був ключ від квартири свекрухи на всяк випадок. Тому Марічка спокійно відчинила двері й увійшла. З кухні лунав голос. Спочатку вона подумала, що це телевізор, але, наблизившись, зупинилася на місці.
Ганна стояла біля вікна, з цигаркою в руці, випускаючи дим назовні. У другій руці телефон.
Авжеж, я ще довго буду вдавати, хрипко говорила вона в трубку. А що мені? Син помагає, невістка переді мною навшпиньки скаче. Я від такого не відмовлюся. Ні за які палянички. Дякую тобі, Вєроніко, що довідку мені зробила.
У Марічки все поплило перед очима. Слова пролунали, як удар. Вона відскочила, вдарившись спиною об одвірок, і пакет із продуктами вислизнув із рук. Помідори й яблука розкотилися по підлозі.
Свекруха, ставлячи невістку перед важким вибором.
Правда часом буває більш болючою, ніж брехня.
Помідори й яблука розкотилися по підлозі, і Ганна різко обернулася.
Марічко зачекай! Я все поясню! вигукнула вона й кинулася слідом.
Але Марічка вже вилетіла за двері й майже бігом побігла сходами вниз. Вона навіть не помітила, як опинилася на зупинці.
Про яке вино могла йти мова додому вона йшла, не розбираючи дороги, з важкістю в грудях і порожнечею в думках. У голові крутилося лише одне: «Рік цілий рік водила нас за ніс. А чи була взагалі та хвороба?»
Пізніше, коли Данилко нарешті заснув після казки, Марічка покликала Остапа на кухню. Він здивувався зазвичай дружина в цей час була вже без сил, але сьогодні в її поведінці щось змінилося.
Остапе, почала вона, нам треба серйозно поговорити.
Що трапилося? спитав чоловік.
Це стосується твоєї мами.
Ти знову про гроші? Нам вистачає. Просто тобі забагато треба. Я от подумав Навіщо тобі взагалі робота? Сиди вдома й доглядай за моєю мамою.
Доглядати за мамою? А ти знаєш, що Ганна почувається цілком нормально? А може, й взага