У лікарні міста Чернівці тривав звичайний робочий день. У приймальні рівномірно гудів кондиціонер, медсестри записували пацієнтів, лікарі тихо обговорювали справи, а по палатах повільно капали краплі.
Головна медсестра Оксана Коваль перевіряла журнал, коли раптом із кінця коридору почувся швидкий цокіт кігтів по кахлю.
З-за рогу, наче з нізвідки, з’явився пес великий, рудувато-коричневий двірняга. Він біг впевнено, ніби знав точно, куди прямує. У зубах він тримав чорний пакет, міцно завязаний зверху.
Оксана митнула головою й скрикнула:
Що тут робить собака?! Це ж антисанітарія! Хтось, виведіть його!
Двоє лікарів хірург Богдан Шевченко та медсестра Марія Петренко кинулися напереріз. Вони намагалися наздогнати пса, але він був швидшим: прослизнув повз них, ігноруючи пацієнтів і здивовані погляди, і продовжив нестися коридором.
Хворі визирали з палат, хтось сміявся, хтось перепитав сусідів, але пес ні на кого не звертав уваги.
Раптом біля дверей з червоною написью він різко зупинився. Чорний пакет випав із його пащі на підлогу. Пес почав жалібно скуголіти, а потім перейшов на голосний, різкий гавкіт. Він піднявся на задні лапи і передніми дряпав двері, наче благаючи, щоб його впустили.
Лікарі нарешті наздогнали пса, і тоді зрозуміли, навіщо він так дивно поводився.
Марія, задихавшись, присіла й обережно взяла пакет. Коли вона розвязала вузол, усі завмерли: всередині він тримав крихітного цуценя, яке ледве дихало, з лапкою, вивернутою під незвичайним кутом. На шерсті були криваві плями.
Він… він приніс його сюди за допомогою, тихо промовив Богдан.
Згодом зясувалося: цуценя потрапило під машину неподалік від лікарні. Пес, ймовірно, був його матірю. Він якось здогадався, що саме тут можуть врятувати дитинча.
Лікарям довелося імпровізувати операційної для тварин у лікарні, звісно, не було. Але добросердечний хірург та ще двоє медиків знайшли потрібні інструменти, обробили рану, наклали шину і зробили укол.
Весь персонал був вражений розумом і рішучістю пса. Поки лікарі працювали, він сидів біля дверей і тихо поскулював, не відводячи очей від свого малого друга.
Коли операція закінчилася, і цуценя винесли, пес обережно облизав його мордочку, а потім поклав голову поруч, ніби заспокоюючи.
