Марії навіть не спадало на думку запрошувати Богдана жити разом. Зустрічатися одне, а ділити хату зовсім інше. У неділю вона чекала його на звиклу прогулянку. Відчинила двері і аж задивкувала: перед нею стояв Богдан із двома величезними чемоданами.
Марія сиділа у вітальні, гортала світли в телефоні. Ось вони з Богданом годують голубів біля Софії, ось ідуть вузькою вулицею Подолу, ось збирають гриби у лісі під літньою зливою. Півроку знайомства промайнули, мов сон.
Познайомились на сайті для тих, хто шукає пару. Їй шістдесят один, йому шістдесят три. Обидва після розлучень, діти давно виросли, живуть окремо.
Богдан їй відразу сподобався: вивчений, з хистом до жартів, читав Шалена та Коцюбинського. Не шукав собі няньку чи кухаро, просто хотів розмовляти з цікавою жінкою.
Бачились двічі-тричі на тиждень. То у театрі на виставі, то на вернісажі. Кав’ярні, вечори біля Дніпра, поїздки на дачу до її подруги Ольги. Марії подобались такі відносини без надмірних обіцянок, але з теплотою.
Маріє, як твоє життя? запитав Богдан колись на початку.
Тихо. Добре. Сама вже пять років, звикла.
Не сумно?
Буває. Але є подруги, дочки навідаються. І тепер ти є.
Приємно це чути.
Після розлучення Богдан знімав кімнату у старій хрущовці. Жебракував, що господар не робить ремонт, а ціну підвищує щороку.
Та що вдієш, казав він. Свого нема. Після розлучення все лишив колишній. Їй батьки ще за совка квартиру дали, а те, що я там гроші в стіни вів, ніхто не врахує.
А сам не думав купити?
Та де в мене стільки гривень?
Марія розуміла. Вона мала трикімнатну у хорошому районі заробляла на неї все життя. Дочки давно вилетіли з гнізда, місця було досить.
Але запрошувати Богдана жити до себе їй і на думку не спадало. Зустрічатися одне, а прізвище міняти зовсім інше.
У неділю вона чекала його на прогулянку. Відчинила двері і його, із двома чемоданами.
Богдане, що сталося?
Маріє, можу зайти? Зараз поясню.
Вони пройшли у кімнату. Він поставив валізи біля дверей, сів на диван.
Розумієш, господар вирішив продату хату. Каже, щоб за тиждень вивільнив.
І що тепер?
А тепер мені нікуди йти. Нової оренди одразу не знайдеш, і грошей нема.
Марія почала розуміти, куди він везе.
Маріє, я подумав ми ж з тобою не просто так зустрічаємось. Півроку вже, знайомі. Може, спробуємо жити разом?
Разом?
Ну так. У тебе три кімнати, місця чимало. Я ж не дармоїд працюю, на їжу докинуся.
Богдане, ми про це ж ніколи не говорили.
А нащо було? Життя саме підказало.
Марія збентежилась. Вона не чекала такого повороту.
Мені треба подумати.
Та що тут думати? Ми ж кохаємось.
Кохість і побут то різне.
Чому? У нашому віці час визначитися.
У чому?
У стосунках. Раз зустрічаємось зна