Я просто киплю від злості! Сьогодні знову посварилася зі своєю матірю, і навіть дзвонити свекрусі не хочеться.
У нас, здавалося б, є дві бабусі моя й чоловікова Але «щастя» це занадто сильне слово, бо вони зовсім не бабусі. Обидві живуть за сто метрів від дитячого садка нашого сина, і обидві категорично відмовляються його забирати. Я б робила це сама, але моя робота закінчується о 18:00, і я не встигаю вчасно. Чоловік теж не завжди може працює на заводі у зміни. Через це нам доводиться наймати няню, а це додаткові витрати, які сильно тягнуть сімейний бюджет. І це при тому, що у нас є бабусі!
Моя мати закінчує роботу о 16:00, і кожен день, повертаючись додому, проходить повз садок. Але її особисте життя зараз на першому місці вона нещодавно розлучилася з вітчимом і хоче жити для себе. Каже, що після роботи їй треба відпочивати, робити маски для обличчя, щоб виглядати молодше. Кожні вихідні у неї заплановані розваги кіно, виставки, зустрічі з подругами.
Сина вона бере дуже рідко, лише по вихідних, і пояснює це тим, що онук порушує її розклад: бігає по квартирі та заважає їй медитувати. При цьому вона обожнює давати мені поради щодо виховання, але саме брати участь у ньому категорично відмовляється.
Свекруха це окрема історія. Вона ніколи не працювала, завжди була господинею. У неї четверо дітей, і різниця у віці між ними менше трьох років. Мій чоловік її старший син. Здавалося б, ідеальна людина для допомоги? Але ні! Вона каже, що висиділа своїх дітей і цього досить, а ще у неї купа домашніх справ: готувати, прибирати, прати, годувати родину, а потім прибирати за всіма. І це при тому, що її молодші сини вісімнадцятирічний та двадцятиоднорічний вже цілком самостійні чоловіки.
Одного разу вона забрала мого сина з садка, а потім була така обурена Нібито в неї зовсім не було часу нічого зробити, поки забирала онука, а її чоловіки повернулися з роботи втомленими та голодними. Потім заявила, що я народжувала для себе, а не для неї, тому й доглядати за дитиною мушу сама. Взагалі, сказала, щоб ми на її допомогу не розраховували.
Витрати на дитячий садок сильно вдарили по бюджету. Мене бісить лицемірство бабусь, які щороку на Різдво зустрічаються з онуком і розповідають, як сильно його люблять і хто який подарунок купив. Але нам не потрібні їхні подарунки нам потрібна реальна допомога.
Сьогодні довелося дзвонити матері й буквально благати її забрати сина, тому що грошей на няню вже немає.
Ми не можемо очікувати нічого від батьків ні фінансової підтримки, ні реальної допомоги. Свекруха теж не хоче давати гроші каже, що її чоловіки їдять у закладах, і всі кошти йдуть на їжу.
Не уявляю, як ми виберемося з цієї ситуації. Усе, що заробляємо, йде на їжу, одяг та побут, а ще треба платити за дитячий садок. Як нам достукатися до наших бабусь, щоб вони нарешті допомогли?
