Я просто киплю від обурення! Сьогодні знову посварилася з мамою, а тепер ще й дзвонити до свекрухи не хочеться.
У нас, як то кажуть, є дві бабусі моя та чоловікова Хоча «щастя» це занадто гучне слово, адже вони зовсім не бабусі. Обидві живуть за сто метрів від дитсадка нашого сина, але рішуче відмовляються його забирати. Я б і сама, та робочий день у мене до шести, і встигнути не виходить. Чоловік теж не завжди може працює на заводі у змінному графіку. Тому доводиться наймати няню, а це додаткові витрати, які сильно бють по сімейному бюджету. І це при тому, що у нас є офіційні бабусі!
Моя мама закінчує працювати о четвертій і щодня, повертаючись додому, проходить повз садочок. Але її особисте життя зараз на першому місці вона недавно розлучилася з вітчимом і тепер «живе для себе». Каже, що після роботи їй треба відпочивати і робити маски для обличчя, аби виглядати молодше. Кожні вихідні у неї заплановані: кіно, виставки, зустрічі з подругами.
Сина вона бере дуже рідко і лише на вихідні. Пояснює це тим, що онук порушує її розклад бігає по квартирі й заважає медитувати. При цьому вона обожнює давати мені поради з виховання, але саме брати участь у процесі категорично відмовляється.
А от свекруха це окрема історія. Вона ніколи не працювала, завжди була хазяйкою. Виростила чотирьох дітей з різницею у віці менше трьох років. Мій чоловік її старший син. Здавалося б, ідеальний кандидат на допомогу, але ні! Вона каже, що зі своїми дітьми вже відсиділася, і тепер у неї купа справ: готувати, прибирати, прати, годувати всю родину, а потім ще й прибирати за всіма. І це при тому, що її молодші сини вісімнадцятирічний та двадцятиоднорічний вже цілком самостійні чоловіки!
Одного разу вона таки забрала онука з садка, а потім була така обурена Нібито не встигла нічого зробити, поки вела його додому, а її «чоловіки» (так вона називає синів) повернулися з роботи голодні й втомлені. Потім ще й заявила, що я народжувала для себе, а не для неї, тому й доглядати маю сама. Взагалі, сказала чітко на її допомогу можна не розраховувати.
Витрати на няню сильно тиснуть сімейний бюджет. А найбільше злить лицемірство цих бабусь на Різдво вони обовязково збираються з онуком і розповідають, як його люблять і хто який подарунок купив. Але нам не потрібні їхні подарунки, нам потрібна реальна допомога!
Ось і сьогодні довелося дзвонити матері й майже благати, щоб забрала сина, бо грошей на няню вже немає.
Ми нічого не можемо очікувати від батьків ні фінансової підтримки, ні реальної допомоги. Свекруха тепер відмовляє і в грошах каже, що її «чоловіки» їдять у кафе, і всі кошти йдуть на їжу.
Я навіть не уявляю, як вибиратися з цієї ситуації. Все, що заробляємо, йде на їжу, одяг і побутові дрібниці, а ще треба платити за дитячий садок. Як достукатися до наших бабусь? Чи вони взагалі почують?
