Роки самотності: шість років випробування без коханої людини.
Олеся відчувала себе страшенно втомленою. Вона жила сама вже шість років, з того часу, як чоловік покинув її. Донька рік тому вийшла заміж і виїхала до іншого міста.
Олесі було лише сорок два чудовий вік для жінки. Друга молодість. Вона була гарною господаркою, вміла готувати, а її квашені огірки з помідорами називали шедевром. Але кому вони тепер потрібні? На балконі й так стояли ряди порожніх банок.
«Невже я загину одна, така гарна!» жовтіла Олеся перед подругами. Відповідали: «Та ну! Шукай чоловіка! Хіба мало самотніх?» Одна порадила звернутися до агенції «Найкращий чоловік». Олеся подумала, що це трохи смішно й соромно йти до агенції. Але з іншого боку сорок два, і ця цифра дратувала. Старі бабусині годинники на стіні дзенькотіли, відліковуючи марні хвилини.
І Олеся пішла до агенції. Привітна жінка в полуничних окулярах промовила:
У нас справді найкращі. Давайте разом переглянемо базу, сідайте поруч!
Так, усі вони гарні, усміхнулася Олеся. Але як пізнати людину? Як зрозуміти, що він твій?
Усе продумано, відповіла жінка. Даємо тиждень. Достатньо, щоб зрозуміти ваш чи ні. Варто продовжувати чи шукати іншого.
Що даєте?
Чоловіка!
Як це?
Ось так! Тиждень він живе з вами. Послухайте, ми тут не соромязливі наречені, говоримо прямо про справу. У нас немає маніяків чи божевільних.
Олесі раптом сподобалася ця ідея. Разом із жінкою в окулярах вони вибрали пятьох кандидатів. Олеся заплатила невелику суму, поспіхом повернулася додому. Перший мав прийти вже цього вечора.
Вона вдягла зелену сукню колір надії. І сережки з діамантами, які діставала зі шкатулки так рідко.
Дзеньк! дзвінок у двері.
Олеся спершу глянула у вічко. І побачила троянди. Навіть тихо скрикнула від радості. Відчинила. Чоловік був елегантним, як на фото.
Вони сіли за стіл, Олеся встигла все приготувати. Букет поставила посередині. Вона потайки дивилася на приємного гостя і думала: «Усе! Інших не треба. Цей!»
Почали їсти салат. Майбутній чоловік поморщився: «Чого так пересолено?» Олеся збентежено посміхнулася, поклала йому смажену свинину. Він розжував шматочок: «Жорстко» Йому не сподобалося й все інше. З хвилювання Олеся забула про головне вино, яке так довго вибирала. Налляла, промовила: «Ну, за знайомство!» Гість понюхав келих, відхлипнув: «Якесь дешеве». Підвівся: «Ну, подивимось, як у тебе тут»
Олеся взяла букет, простягнула йому: «Я взагалі не люблю троянд. До побачення».
Вночі вона трохи поплакала, було боляче. Але попереду були ще чотири знайомства.
Другий прийшов наступного вечора. Увійшов упевнено: «Ну, привіт!» Від нього пахло горілкою. Олеся запитала: «Вже десь відзначив нашу зустріч?» Він усміхнувся: «Ой, годі! Диви, телевізор є? Там зараз матч починається. Динамо Шахтар. Разом обговоримо все». Олеся різко відповіла: «Телевізор дивитимеш вдома».
Вночі знову плакала сама.
Через день прийшов третій кандидат. Не красен