Доброго ранку, кохана.

Він, як завжди, прокинувся за хвилину до дзвонику будильника. Звичка, що лишилася з армії. Перекинувшись з ліжка на підлогу, не розплющуючи очей, зробив кілька віджимань. Кров приємно зашуміла в жилах, прогоняючи останні сновидіння.

Піду розбуджу хлопців, Оленко.

«Хлопці» два десятирічні сини-близнюки спали в сусідній кімнаті. Дві менші копії батька, з однаково роззявленими ротами, ніби дивилися один і той самий сон.

Опалення вночі глючило, тому з ранковим пробігом вирішив не ризикувати, не став будити їх раніше. Замилувався вже міцними постатями своїх «хлопців».

У їхньому віці він був зовсім іншим худий, незграбний, сутулий. Соромязливий, що однолітки завжди сприймали як боягузтво. Навчання давалося легко, а от образи однокласників важко. Він не вмів давати здачі; знав, що слабший. На фізкультурі викладався по повній, але насмішки вчителя вбивали весь запал. Що ж до спортивних секцій, то мати була категорична:

Я не для того народжувала розумного хлопчика, щоб він ходив бити носи.

Соромязливість заважала і тут, тож мрія стати сильним програла ще один раунд. Загалом, мати рідко проявляла характер оточувала турботою, ніжністю та ласкою Від надлишку якої він і втік до армії одразу після школи. Звідки повернувся через два роки підтягнутим і перспективним спортсменом. Ніжний й соромязливий хлопчик перетворився на кремезного кандидата в майстри спорту з боксу. Що, на жаль матері й радість інституту фізкультури, вирішив продовжити спортивну карєру.

Студентські роки відкрили нове життя: часті змагання, гуртожиток, нові друзі. Зявилася нова проблема дівчата. Попри успіхи в боксі, природна соромязливість нікуди не зникла. Запропонувати побачення, заговорити з дівчиною у двадцять років було не легше, ніж у десять. Аж поки не зявилася вона.

Олена була зіркою інституту. Чемпіонка зі стрибків у воду, струнка білявка з зеленими очима. Розумна, усміхнена, але мовчазна, ніби не від світу цього. За що її й прозвали Інопланетянкою. Породнилися вони миттєво.

Їм було легко разом. Гуляли годинами, не промовивши й слова. Вболівали один за одного на змаганнях. А після першого поцілунку він одразу зробив їй пропозицію.

«Весілля марсіан» святкував увесь курс. Їх любили за доброту й щирість.

Через рік Олена взяла академвідпустку вагітність. Він по вечорах почав їздити на Київський вокзал, підробляти вантажником. Дивно, але саме тоді вперше відчув, що став сильним. Не через важкі мішки, а тому, що зрозумів: він зуміє усе, він прогодує сімю, виховає дітей. Він сильний, і в нього є вона.

Олена дуже хвилювалася, але лікар заспокоював, що вагітність проходить добре, навіть жартував:

Можу вас засмутити лише одним: якщо ви не любите дітей, то все гірше рівно вдвічі у вас буде двійня.

Вночі вони разом мріяли: якими будуть їхні діти, коли виростуть, якими стануть вони самі через роки, яку хату куплять біля моря Але ж ніч на те й є, щоб мріяти.

Перед пологами вона взяла його за руку, подивилася у вічі й попросила:

Пообіцяй мені, що б не сталося, ти їх не покинеш!..

Спочатку він остовпів. Хотів образитися, але побачивши її очі, лише кивнув. Наступного дня почалися перейми. Пологи були довгими, важкими. Майже добу вона була непритомною, лікарі не могли зупинити кровотечу. Коли зрозуміли причину було вже пізно.