Ось адаптована історія:
” Головне вдало вийти заміж. Заможний чоловік це щасливе життя.
Соломія була єдиною донькою у батьків. Батько пильно стежив за нею, а мати пестила й постійно повторювала одне:
Головне вдало вийти заміж. Заможний чоловік це щасливе життя, наставляла вона Соломію, і та лише кивала.
Але де ж його знайти, того заможного? В університеті були гарні хлопці, звісно. І наречений у неї теж був із доброї родини.
Та батько тримав доньку у строгості ніяких нічних гулянок, студентських вечірок чи вилазок на природу. Усе під контролем.
Незабаром її перспективний наречень знайшов собі іншу дівчину вільнішу, цікавішу за Соломію.
Та ось настав захист диплома, і про кохання забули.
Потім влаштування на роботу за батьковим протекцією та налагодження особистого життя за маминими настановами.
Мати знала, що робить. Єдина донька має вдало вийти заміж, і ось зявився наречений племінник її давньої подруги.
Соломійко, придивись до цього чоловіка уважніше. Він старший за тебе, але це плюс, а не мінус. Нащо тобі хлопчисько? Олег Іванович серйозна людина. Має свою справу. Тобі й працювати не доведеться.
Та він же був одружений, мамо! У нього є донька, а значить аліменти.
Нехай тебе це не бентежить. Колишня дружина була недалекою, до того ж вона з донькою давно в іншому місті. Це не проблема.
І знайомство відбулося. Батько Соломії мовчав. У жіночі справи не втручався з того часу, як донька закінчила університет.
Нехай самі вирішують.
І, як не дивно, Олег Іванович Соломії сподобався.
Десять років різниці її не лякали. З такою вродаю, як у нього, він і через десять років виглядатиме чудово.
Гарний, з манерами, одягнений зі смаком.
Соломія теж справила на нього враження, і вони одружилися.
Мати Соломії зітхнула з полегшенням, виконавши свій обовязок, і почала жити для себе. Салони, магазини, поїздки з чоловіком у теплі країни вже без доньки
А та, маючи перед очима гарний приклад, теж не відставала.
Чоловік задовольняв усі її бажання. Тож Соломія жила в своє задоволення.
Її обовязки зводилися лише до вказівок домробітниці, яка й так усе робила без нагадувань.
Але грім серед ясного неба вдарив раптово.
У Олега Івановича не стало колишньої дружини. За якихось обставин Соломія не вникала.
І він був змушений забрати до себе доньку!
Оце так «не проблема»! І що тепер робити? Вона сама відкладала народження дитини на невизначений час, а тепер у її домі зявиться якась дівчинка, якій вона має стати «другою мамою», як це називав Олег.
Але вибору не було.
Чоловік особливо не цікавився її думкою, просто поставив перед фактом і попросив проявити розуміння.
Дівчинка ж не винна!
Незабаром він сам поїхав по доньку й привіз її разом зі скромною валізкою та шкільним рюкзаком.
Наталка вчилася в третьому класі, була високою, тихою та навіть мовчазною, як помітила Соломія.
З неї зайвого слова не витягнеш, усе мовчки, усе тихенько.
Але одне заспокоювало вона була схожа на батька. Точно його дитина, а не «нагуляна» тією колишньою
Життя у великому будинку з батьком, мачухою та домробітницею було для Наталки дивним.
До такого вона не звикла!
Після вечері дівчинка кидалася мити посуд, шукала віник, щоб підмести, сама прасувала свої речі і все це дратувало Соломію
Батько, зайнятий справами, зявлявся вдома пізно, і часу на турботу про доньку в нього не лишалося.
З дружиною він був ласкавий, а Наталці діставалося хіба що погладжування по голівці та запитання:
Як справи в школі?
Соломія ж відчула, що тепер обмежена: не може просто так піти з дому, відвідати салони, присвятити час собі.
Не зранку ж бігти на фітнес!
Треба виспатися, посидіти у соцмережах, привести себе до ладу.
А потім приходила Наталка, і втекти було неможливо: чоловік просив допомагати їй із уроками.
Тому Соломія задумалася: може, запропонувати відправити дівчинку до якоїсь школи-інтернату?
Але не наважилася, а от у групу продовженого дня запропонувала:
Розумієш, мені важко контролювати її уроки. Я ж не вчителька. А в школі вона все робить як слід. Це для її ж добра.
Але Олег розсердився так, що Соломія пошкодувала про свої слова.
Так і жили: без тепла, з докорами та незадоволенням
А через два роки Соломія народила хлопчика. Постало питання про няньку, але Наталці було вже майже дванадцять, і вона запропонувала допомагати з братиком.
І справді, кращої помічниці не знайти!
Наталка встигала все уроки, прогулянки з Дениском, прасування.
А згодом і постільну білизну взяла на себе, бо домробітниці Ганні було вже за шістдесят, і вона швидко втомлювалася.
Соломія звикла до того, що Наталка підміняє Ган