“Дякую, Юрку! Не знаю, що робила б без тебе,” спалахнуло повідомлення на екрані телефону.
Телефон чоловіка завібрував у її руці. Олена мимоволі глянула на дисплей. Відправником була хтось на імя Марічка. Повідомлення закінчувалось рожевим сердечком ніби маленьким поцілунком.
Олена завмерла. Марічка? Юрко? Вона не заперечила б, якби це була далека родичка чи колега, але був один ніж: чоловік ніколи не згадував жодної Марічки. Чи, може, він її приховував?
Вона підняла очі рішуче. Спочатку тільки правда, без передчасних висновків. Та серце вже стискалося від ревнощів.
Хто така Марічка? спитала Олена, намагаючись стримати тремтіння в голосі.
Ігор, який спокійно пив каву, здивовано кліпнув.
Що?
Марічка, повторила вона, показуючи йому телефон. Хто це?
Він глянув на екран, і в його очах на мить зявився напружений відблиск. Він відвернувся й знизав плечима.
Це… Марина.
Олену пройшов мороз.
Яка Марина?
Ну… Моя колишня. Між нами нічого нема.
Він поклав телефон на стіл і схрепотів руки.
Колишня називає тебе «Юрком» і дякує сердечками? Ти серйозно вважаєш це нормальним?
Ігор знову знизав плечима, ніби це була дрібниця.
Так. Я їй позичив грошей. Попросила я дав.
Олена відчула, як її охоплює лють.
Ти віддав гроші колишній?!
Так, що тут такого?
Що такого?! голос її став різким. Ти серйозно? Тобі здається нормальним брати наші гроші й віддавати якійсь Марічці?
Він нарешті подивився їй у вічі.
Оленко, ти з мухи робиш слона. Ми знайomeся тисячу років. Чому б мені їй не допомогти?
Вона засміялась, але в тому сміху не було ні граци, ні радості.
Ти одружений, Ігор. Зі мною! Але досі бігаєш за нею, з ким був раніше.
Він сердито зітхнув, ніби пояснював дурниці дитині.
Ми не розійшлися зі скандалом. Вона мені не чужа.
А я чужа?
Ігор змовк. Олена похитала головою і глибоко зітхнула.
Скільки це так триває?
Що саме?
Ваша чудова дружба.
Він відвернув погляд.
Ми завжди спілкувалися. Ще до тебе. Просто не казав. Не хотів тебе зайвий раз збуджувати.
Олена відчула, як усередині закибарять.
Тобто два роки ти це приховував?
Не приховував! Просто не було нагоди. Я ж тобі не зраджую. Чого ти розводиш драми?
Вона крізь силуповане дихання намагалася не кричати.
І скільки разів ти їй допомагав?
Іноді. Дрібниці. Щось поремонтувати, компютер налаштувати.
Тобто мій чоловік бігає за іншою жінкою, як сантехнік?
Що за маячня?! викрикнув він. Я допоміг, дав грошей! Це злочин?! Я й тобі б допоміг!
Олена холодно сприйняла його погляд.
Якщо ти не бачиш у цьому нічого поганого, значить, у нас різні уявлення про сімю.
Вона розвернулася й вийшла з кухні. Не хотіла бачити його обличчя.
Той день пройшов для Олени як усереднока. Гнів. Біль. Безлад. Вона намагалася розібрати все холодним розумом, але в голові лунала лише одна думка: «Як я могла не помітити?»
Ігор не виглядав винним. Тепер він навіть не приховувава, що спілкується з Мариною, але поводився так, ніби це було дрібязкове питання.
За два місяці все стало зрозумілим. Чоловік щоразу завчасно затримувався з роботи. Кожні кілька днів у Марини виникала «термінова» проблема.
Сьогодні йду до Марини, сказав він під вечерю, байдуже. У неї зруйнувалася пральна машинка.
Олена опустила виделку й пройшлася по ньому пронизкою поглядом.
У місті більше немає сантехніків?
Ну й що такого в тому, щоб допомогти?
Для тебе нічого. Для мене важко змиритися.
Знову почаємо? Знову про це?
Так, знову, відповіла вона різко. Бо твоя колишня постійно потребує допомоги. Хоча б дітей спільних у вас немає.
Ігор зітхнув, але продовжив їсти.
Якби це була сусідка чи моя мати, ти б так само реагувала?
Різниця в тому, що інші не кликали б тебе щодня.
Олено, сказав він, втомлено. Ти поводишся так, ніби я тобі зрадив.
Я не знаю, чи зраджуєш, але це не нормально. І мене це бісить, відповіла вона гостро.
Він усміхнувся зневажливо.
Ти мені не довіряєш.
А ти дав для цього причини?
Між ними повисла мовчання.
Через три дні Марина знову дала проявити себе.
Марина дзвонила, сповістив він байдуже. Хоче купити холодильник, але не знає, як його довезти.
Олена повільно повернулася до нього.
Тобто зараз ти кинуси все й поїдеш їй холодильник возити?
Що тут такого?
Ігор, ти справді не бачиш проблеми?
Я бачу, що ти роздуваєш з пустого.
Не я роблю цирк, а ти. І я біль