Чого двері не відкриваєш? Не хочу! І не відкрию. Гості мають попереджати про свої візити, а ще не ритися в шафах, холодильнику та комодах. Як це не відкриєш? Це ж моя мати! Вона ж до мене прийшла! Ну от і зустрічай її! Але не в моїй хаті.
А от Марічка краще знаходила спільну мову з моєю мамою.
Знаєш, якщо я зараз почну перераховувати, у чому мій колишній кращий за тебе, нам обом буде соромно.
Хоча про себе не впевнена, нервово перебила Оксана, витираючи кухонний стіл. Якщо вам із Марічкою було так добре, то чого ж ти з нею розлучився?
Володя образився й похмуро глянув у вікно.
Ну, ти ж сама чула про ту історію
Чула. Тому й не розповідай мені про свою Марісю, різко сказала Оксана. Інакше я стану твоєю наступною колишньою.
Оксана справді вже була готова на крайні заходи.
Із Володею вона познайомилася майже рік тому у спільній компанії. Вона знала й ту саму Марічку, хоч і не близько. Саме Марічка привела Володю з собою, а потім за кілька місяців зникла з усіх радарів.
Одного разу, під чаркою горілки, Володя розповів, що розійшовся з нею, спіймавши на зраді. Навіть сльозу пустив.
Тоді Оксані це здалося милим: чоловік не боїться показувати почуття, шкодує кохання. У ній щось клацнуло захотілося пожаліти його, приголубити.
Тепер вона розуміла, що цим «чимось» був, мабуть, материнський інстинкт, а не справжнє кохання. Але тоді цього вистачило, щоб між ними завязалися стосунки.
Спочатку все було гарно. Він зустрічав її після роботи, підвозив додому, щодня писав солодкі повідомлення й питав, чи тепло вона вдяглася. Оксана відчувала себе оповитою турботою.
Вперше вона занепокоїлася, коли їй написала сама Марічка.
Привіт. Чую, ти зустрічаєшся із Володею. Це, звісно, не моя справа, але будь з ним обережніша. У них із мамою нерозлучний дует.
Оксана взяла на замітку, але подумала, що дрібниці. Кохання й не такі перешкоди долало. Зрештою, якщо в нього не склалося з однією жінкою, це ще не значить, що й з іншою буде так само.
Привіт. Думаю, ми самі розберемося. Але дякую за попередження, відповіла вона.
Вона не хотіла продовжувати цю розмову. Здавалося, це буде якось нечесно перед Володею.
Але Володя про її комфорт не турбувався зовсім.
Коли його мати, Ганна Степанівна, вперше прийшла до них без попередження, Оксана сприйняла це майже спокійно.
Може, вони просто не розуміють, як це незручно. Адже, напевно, Ганна Степанівна переживає за сина й хоче побачити, з ким він живе.
Оксана відправила Володю зустрічати матір, швиденько вдяглася, зібрала волосся в неохайний хвіст і, сонна, з мішками під очима, вийшла знайомитися з майбутньою свекрухою. А та в цей момент уже перебирала речі у комоді в вітальні.
Отак воно, все навмання, з поблажливим усміхом сказала Ганна Степанівна. А потім дивуєтеся, що шкарпетки губиться. Оксанко, зараз поснідаємо, а потім я навчу тебе складати білизну, щоб не мялася.
І замість «доброго ранку». Сказати, що Оксана здивувалася, нічого не сказати. Те, що чужа жінка так вільно перебирала її речі в її ж хаті, здавалося їй грубістю.
Але відповідати грубістю на самому початку стосунків було якось не так, тому вона стерпіла.
Ой, дитинко, та в тебе ж мішки під очима! зі співчуттям додала Ганна Степанівна. Тобі б огуречні маски зробити. А краще нирки перевірити. Ось у моєї подруги
Оксана посміхалася, кивала і вдавала, що їй дуже цікаво слухати про хвороби незнайомих людей. А саме мріяла швидше повернутися в ліжко, адже була лише восьма ранку. Вихідний, вона спеціально лягла пізніше, щоб виспатися.
Але не вийшло.
Візит Ганни Степанівни затягнувся аж до вечора. Оксана отримала купу порад: як правильно поливати квіти, мити ванну й чистити срібні ложки.
Навіть встигла трохи попрактикуватися. Вона почувала себе, як вичавлений лимон. І за весь цей час Володя жодного разу не спробував їй допомогти чи натякнути матері, що вони хочуть відпочити.
Слухай, твоя мати завжди така енергійна? обережно запитала Оксана ввечері.
Вона не була проти родинної близькості, але хотіла б мати трохи простору.
Ну, так. А що? Вона просто хоче поспілкуватися, знизав плечима Володя. Раніше ми з Марічкою жили в неї, було весело. А тепер їй самотньо.
Сподіваюся, жити втрьох ми не будемо зітхнула Оксана.
А що не так? Тобі моя мати не подобається? напружився Володя. З Марічкою вони дружили, у них усе було чудово.
Оксана промовчала. Марічка була на вісім років молодшою за не