**Хотіла як краще**
Так, я розумію, що ви не зобовязані! Але ж це ваша рідна кров! Невже залишите хлопчика взимку без теплого одягу? Сашко, хіба я тебе так у дитинстві вчила? наполягала свекруха.
Телефон лежав на столі. Після кількох сімейних скандалів Сашко усвідомив: коли дзвонить його мати, краще відразу вмикати гучний звязок і розмовляти з Лідією Сергіївною разом. Інакше вона просто зламає їх по одному.
Лідіє Сергіївно, ми ж не відмовляємо вам у допомозі, відповіла Оксана. Але якщо вам так важко зі Славчиком, віддайте його нам. Ганя не проти, ми з нею говорили.
Свекруха замовкла на кілька секунд. Мабуть, вагалася: що вигідніше позбутися непотрібних клопотів чи зберегти контроль над донькою. Переміг другий варіант.
Та ви навіть не уявляєте, на що наражаєтеся! з презирством відповіла Лідія. У вас ніколи не було ні дитини, ні кошеняти. Ви ж обидва цілими днями на роботі, хто з ним буде сидіти? Чи ви думаєте, діти самі ростуть, як бурян? Дитині потрібна турбота, увага, тепло!
Я це розумію, спокійно сказала Оксана. Але якщо вже так вийшло, ми б якось подолали. Я б звільнилася. Вважайте, пішла б у декрет замість Гані.
Ой, а жити на що будете, мільйонери?
Та ви ж самі казали, що я копійки в сімю приношу. Якось би викрутилися без цих копійок.
Свекруха стихла. Сашко втомлено зітхнув: Оксана була в їхній родині ще новенькою, але йому вже нудило від цього тиску.
Ну, зрозуміло. Ультиматуми мені ставите, нарешті ображено прокинула Лідія. Ну-ну, пробуйте. Ви ще молоді, дурні, не розумієте, у що вас тягнуть. А я ж хочу вам допомогти, забираю весь тягар на себе. Ну, сперечайтеся далі. Але знайте: поки ви тут своє «Я» виставляєте, дитина мерзне й хворіє через вас.
Після цього вона поклала слухавку. А Оксана сіла поруч, обійняла Сашка і згадала, як усе починалося.
…А спочатку Лідія Сергіївна здавалася доброю і гостинною, хоч і дуже своєрідною жінкою. Вона приймала Оксану в себе вдома з усмішкою, хоч та ще не була її невісткою. Лідія накривала столи так, що вони тріщали від угощень, а коли молоді відїжджали навантажувала їх сумками з продуктами.
Вона дуже швидко вклинилася в життя Оксани. Дзвонила кожного дня, питала, чи все гаразд, чи не ображає її Сашко, запрошувала в гості. Одного разу навіть допомогла влаштувати маму Оксани до лікарні через знайомих лікарів і домовилася про найкращий догляд. Оксана була безмежно вдячна.
Але помічала й інше. Варто було не підняти трубку чи перервати розмову через спішку, як майбутня свекруха перетворювалася на зовсім іншу людину. Після такого вона тижнями не дзвонила першою, спілкувалася зверхньо і явно чекала вибачень.
Ну зрозуміло, такі всі зайняті, що я вже й не потрібна, ображено говорила Лідія.
Тоді Оксана сміялася, намагалася жартувати, але відчувала її «турбота» була якоюсь причеплюватою, обтяжливою.
У Лідії була не тільки син, а й донька, Ганя. Зовиця теж викликала в Оксани подвійні почуття. Ганя майже ніколи не посміхалася, здригалася від гучних звуків, завжди намагалася швидше піти до своєї кімнати й замкнутися.
Оксана списувала це на вік. Гані тоді було лиш шістнадцять. Мабуть, їй було нудно серед людей старших.
А чим Ганя захоплюється, якщо не секрет? запитала Оксана в Лідії напередодні Нового року. А то я вже всю голову зламала, не знаю, що подарувати.
Та нічим вона не захоплюється, роздратовано махнула рукою Лідія. Сидить, уткнувшись у телефон. Їй усе не так, усе не те, усе важко. Нічого їй у житті не треба. Недотепа…
Тоді Оксана остаточно переконалася у відносинах доньки й матері щось не так. Її власна мати ніколи б так не сказала. Вона завжди знала, що подобається її доньці, а що ні.
Пізніше Оксана ще більше впевнилася, що Лідія недолюблює Ганю. Свекруха могла усміхатися невістці, а потім грубо, на підвищених тонах лаяти доньку за погано вимиту посуд. Не з тими дружить, не так ходить, не ту музику слухає… І це лише те, що бачила Оксана.
Не дивно, що у вісімнадцять Ганя швидко вийшла заміж. Не стільки з кохання, скільки з бажання втекти з дому.
Оце ж дурниця! обурювалася Лідія. Звязалася з якимсь недоростком. Вирішила, що її щастя десь там. Та він же кине її за місяць!
Оскільки Ганя вирвалася з-під крил матері, вся увага свекрухи переключилася на Оксану й Сашка. Якщо раніше Лідія здавалася невістці непоганою жінкою, хоч і з дивацтвами, тепер Оксана не знала, куди від неї ховатися. Навязливі поради, несподівані візити, постійні запитання про те, «коли