ОЛЕНКА
Де б не зявлялася Оленка, вона завжди привертала увагу. Одягалася так, що увесь персонал магазину, де ця тридцятирічна, рудоволоса, повненька жінка працювала касиркою, тихо «відходив» від сміху. Та ще й солодке любила.
Перед касою завжди лежав пакетик з цукерками.
Її пристрасть до біжутерії та яскравої одягу явно переважувала здоровий глузд.
Покупці часто завмирали, дивлячись на даму за касою з завитою до небес рудою гривою, прикрашеною бантиками, яскравими шпильками та стрічками. Оленка носила неймовірно кольорові кофтини (і де вона їх тільки знаходила!), шарфики, а на кожен палець по персню. Як то кажуть: Новий рік щодня!
Але найкраще в її характері була повна нездатність ображатися. Як її не кпили, як не переконували одягатися «людськи» і не жувати цукерки цілими днями вона лише легковажно сміялася, махала рукою, прикрашеною грубими перстнями, і засовувала в рот чергову цукерку.
Працювала Оленка чудово. Швидко, ввічливо, з посмішкою, з добрими побажаннями. Покупець виходив із магазину щасливий, зігрітий широкою посмішкою Оленки, її побажаннями здоровя та любові, і вже наступного разу йшов прямо до її каси, де сяяла у всій своїй величі руда, жвава касирка.
Жодної скарги, жодного зауваження. Лише подяки від клієнтів.
Оленку хвалили за чудову роботу, але переодягнутися чи зняти брязкальця вона відмовлялася. Доводилося миритися з її витівками.
Ніхто не знав, що в душі Оленка носила страх, а в сумочці електрошокер.
Пять років тому пізньої ночі на неї напали підлітки, побили, забрали телефон, гроші та прикраси. Вона памятала, як під дощем повзла додому, витираючи з обличчя кров і краплі води, як їй було страшно й боляче
Після того випадку Оленка почала носити шокер.
Нікому не розповівши про те, що сталося, вона ховала під веселощами та яскравими нарядами свій потаємний страх.
Вона боялася молодих хлопців і темряви. Але ніхто про це не здогадувався, вважаючи Оленку дивакуватою пустушкою.
А потім з нею трапилася героїчна пригода.
У вихідний день вона вирішила прогулятися містом, подивитися новий одяг. А що ще робити самотній незалежній жінці?
Радувати себе. Ось і їде Оленка у автобусі, мріє про покупки. Задумалася.
Не відволікли її від мрій і троє молодиків, майже підлітків, які зайшли на одній із зупинок.
Автобус проїжджав безлюдну паркову зону, коли хлопці раптом схопилися з місць із криком:
Сидіть, суки! Не рухатися! Гаманець, телефони, прикраси швидко! Поріжемо, покидьки! І без фокусів! і вихопили ножі, націлившись на пасажирів. Один приставив ножа до горла водія, а двоє інших почали збирати «данину».
Налякані пасажири безперечно віддавали свої речі.
Оленка, зрозумівши, що відбувається, страшенно перелякалася. Її огорнув знайомий липкий страх. Судорожно вхопившись за сумочку, вона намагалася вгамувати тремтіння.
У голові крутилася думка:
Знову грабують Чому я? Чому? Господи, допоможи!
Вона згадала той темний вечір, удари по обличчю, мат, свою безпорадність
Згадала це приниження, страх і розлютилася.
Розлютилася на себе, на мовчазних пасажирів, які без спротиву віддавали свої речі цим дітлахам.
У скрутних ситуаціях Оленку завжди рятували цукерки. Зїсть пару і рішення знаходиться.
Ось і зараз вона машинально полізла в сумочку по солодке, а рука натрапила на шокер.
Що сталося далі навіть сама Оленка потім дивувалася, настільки це було несподівано.
Вона стиснула шокер, включила його, і коли грабіжник нахилився до неї, різко вихопила руку з сумки й ткнула йому в живіт прямо в сонячне сплетіння, де на футболці був якийсь дурнуватий малюнок.
Заревівши, хлопець гепнувся на підлогу, здригнувся й затих. Ніхто нічого не зрозумів. Оленка, сховавши шокер у сумку, знову зробила наляканий вигляд, і тільки сусід, схвально покашлявши, відвів очі, щоб не виразити радості. Другий грабіжник підбіг до свого товариша, нахилився і отримав розряд у шию.
Водій виявився кмітливим: різко гальмував, швидко притиснув третього, який не встиг очуматися.
А тут і пасажири підхопилися звязали злочинців, яких «відключила» Оленка.
Приїхала поліція й не могла повірити, що цих бандитів