Відчепись від мене! Я жодного разу не обіцяв на тобі одружитись! Хто знає, може, ти й не від мене? Тому гуляй собі, а я поїду. так говорив відряджений Віктор збентеженій Валентині. А вона стояла й не вірила ні власним вухам, ні очам Невже це той самий Віктор, що зізнавався їй у коханні й носив на руках? Той самий Вітенька, що кликав її Валюшенькою й обіцяв манни небесні? Перед нею стояв збентежений, а через те й сердитий, чужий чоловік Поплакала Валюшенька тиждень, махнула Вітеньці рукою назавжди, а через свій вік тридцять пять років, неприглядність і мізерні шанси знайти жіноче щастя, вирішила народити
Вала народила в час здорову дівчинку. Назвала Маша. Дівчинка росла тихою, безпроблемною й не завдавала матері клопотів. Ніби знала: кричи не кричи, а нічого не зміниться Вала ставилась до доньки непогано, але матіряної любові в її очах не було годувала, вдягала, купувала іграшки. Та щоб зайвий раз обняти, приголубити чи погуляти ні. Цього не було. Маленька Машенька часто простягала рученята до матері, але та відштовхувала її: то зайнята, то справи, то втомилась, то голова болить. Інстинкт материнства, мабуть, так і не прокинувся
Коли Маші виповнилось сім років, сталося неймовірне Вала познайомилась із чоловіком. Мало того привела його до себе! Усе село тільки й говорило: легковажна ця Валька! Чоловік ненадійний, не місцевий, постійної роботи нема, живе невідомо де. Може, взагалі шахрай Ото справи! Вала працювала у сільпо, а він підрядився розвантажувати машини з товаром. На цій роботі й завязався їхній роман. Незабаром Вала запросила нового нареченого жити до себе. Сусіди осудили жінку привела в дім невідомо кого! Хіба не думає про дитину? Та ще й мовчун слова не витягне. Знає, приховує щось. Але Вала нікого не слухала. Ніби розуміла це останній шанс знайти щастя
Але незабаром думка сусідів про цього на перший погляд неговіркого чоловіка змінилася. Дім Валентини без чоловічих рук занепав і потребуІгор так і залишився в їхньому житті, ставши для Маші справжнім батьком, а для Вали опорою, яку вона так довго шукала.
