Не тягну. Я коханка вашого чоловіка! Усі ці роки ми зустрічалися. Так! Не дивуйтесь і не падайте у непритомність…
Марія стояла біля плити, готуючи вечерю. Чоловік, Тарас, мав повернутися за годину. Їхня десятирічна донька Соломія займалася у танцювальній студії.
Вона прийде незабаром, кине рюкзак і сяде за стіл, розповідаючи про подруг, про успіхи, про вчительку Марія посміхнулася. Соломію завжди було цікаво слухати.
Раптом у двері застукали. Для Тараса було рано, та й ключі в нього були. Значить, Соломія знову забула. Марія відчинила але замість доньки на порозі стояла незнайомка.
Не тягну. Я коханка вашого чоловіка. Усі ці роки ми були разом. Так! Не робіть великі очі й не звалюйтесь.
Усі ці роки це скільки?
Ми зустрічалися три роки. Мені так було зручніше. Жити окремо, але мати чоловіка, який приходить.
Жодних витрат ні грошей, ні сил. Я не прала йому, не готувала, не прибирала. І тепер змінювати нічого не збираюся.
Я б і не приходила, але я вагітна. Випадковість, але що зробиш?
Марія згадала, як довго не могла завагітніти. У неї все було гаразд, а от Тарас мав проблеми. Довелося звернутися до лікарів.
Перша спроба не вдалася, але друга принесла щастя. Марія навіть сподівалася на двійню адже таке трапляється. Але народилася лише Соломія. І тепер така новина.
Як це ви нічого не збираєтеся міняти? У вас чоловік, що приходить, а тепер буде й батько, що приходить?
Ні, не так. У мене будуть чоловік і дитина, що приходять.
Цікаво. І як це має працювати? Він виховуватиме дитину, а до вас приходитиме, щоб вона бачила матір?
Так. Я її не хотіла, це випадковість.
А Тарас говорив, що не може мати дітей?
Значить, може! Я хочу знати, в яких умовах житиме моя дитина. Все чесно.
Твоя донька, а Тарас її виховує, хоч і не батько. Тепер буде його дитина, і виховання ляже на тебе.
Пані, я вас навіть не запрошую. Вашого імені не знаю, ваш чоловік тут більше не живе. Забирайте його речі. Решта мене не цікавить!
Марія хотіла зачинити двері, але побачила Соломію дівчинка повернулася з тренування.
Мамо, що це було? Яка дитина? І чому тато мені не батько?
Ти все чула? Гаразд, поясню.
Мамо, я вже велика. Мені майже одинадцять. Я зрозумію.
Марія розповіла все.
Я твоя донька, але тато тебе любить. Він твій батько за документами. Ми разом на тебе чекали.
А тепер у нього буде ще одна дитина, але я не буду їй мамою. І не буду сестрою. Так?
Так ти права. І ще ти вже доросла. Я більше не хочу жити з татом.
Я тобі допоможу, мамо. Нехай він іде. Я тебе люблю, але ця що приходила Нехай йде до неї.
Тарас прийшов, як завжди, за розкладом.
Що тут сталося? Чому мене ніхто не зустрічає?
Зазвичай Соломія вибігала до нього, але тепер у квартирі було тихо.
Маряно, а де донька? Затрималася чи захворіла?
Приходила твоя коханка. Вона чекає на дитину. Твою! Поясниш, що їй тут було треба?
Маряно це моя дитина. Я не можу від неї відмовитися.
І ти знаєш, що вона пропонує?
Знаю. Вона її не хотіла, але У нас же є Соломія, тепер буде ще одна. Вона житиме зі мною.
Впевнений? Що твоя? А памятаєш свій діагноз?
Бувають винятки!
Чудово. Іди до неї зі своїм «винятком». Зараз же. Речі забереш пізніше.
Ні, Маряно! Там мене не чекають. Я там не потрібен або потрібен, але інакше.
Тут тебе теж не чекають. Іди.
А як же Соломія? Я ж її виховую, хоч і не батько Я не батько, але дбаю про твою доньку. Чому моя дитина не може жити з нами?
Про справедливість мені вже розповіла мати твоєї дитини. Спочатку переконайся, що вона твоя, а потім говори. Прощавай.
Марія розлучилася з Тарасом. Йому довелося піти квартира належала її батькам. Вони збудували будинок, а цю офіційно не переоформили.
Тарасу жити стало ніде. Чоловік, що приходив, для його коханки був ідеальним варіантом і міняти своє життя вона не хотіла. Доглядати за дитиною тим більше.
Вона могла погойдати малюка, пограти, але нічого більше. Безсонні ночі, памперси, ліки на це вона не розраховувала.
Після народження дитини вона подала на аліменти, але програла. Як тепер виховується дитина невідомо. Діагноз Тараса не змінився, кревність не підтвердилася.
За документами у нього лише одна донька але Соломія з ним не спілкується. Він платить аліменти, намагається повернути сімю, але Марія його більше не бачить.
Ось так і вийшло не так просто сидіти однією пятою точкою на двох стільцях