Українська адаптація:
Здається, ти забув, що ця квартира моя куплена до шлюбу! холодно промовила я, почувши, як чоловік упевнено розпоряджається моїм домом.
Оксана поставила чашку кави на підвіконня й задумливо подивилася у вікно. Вона збирала на цю квартиру десять років, працюючи на двох роботах. Кожну гривню відкладала, відмовляючи собі в усьому. А тепер
Оксанко, я вирішила трішки переставити меблі, почувся з вітальні голос свекрухи. Оцей диван явно не на своєму місці.
Оксана зітхнула. Надія Іванівна знову прийшла без попередження, просто відчинивши двері своїм ключем. Який, до речі, зробила сама «про всяк випадок».
Нічого переставляти не треба, увійшла Оксана у вітальню. Мені і так добре.
Як тобі може бути добре? розвела руками свекруха. Тут усе не так, як треба за правилами гармонії! Вчора по телевізору розповідали
Надіє Іванівно, я категорично проти.
Андрію! підвищила голос свекруха, побачивши сина. Поясни своїй дружині, що в родині треба слухати старших.
Андрій вагався, поглядаючи з матері на дружину.
Мамо, може, не зараз?
А коли? Ми з батьком молодші не стаємо. Незабаром нам і догляд знадобиться. А у вас тут стільки місця
Оксана стиснула зуби. Ось воно. Те, чого вона боялася з самого початку шлюбу. Надія Іванівна методично готувала ґрунт для переїзду.
У вас чудова трикімнатна квартира, нагадала Оксана.
Чудова, кажеш! махнула рукою свекруха. Пятий поверх без ліфта. У нашому віці це вже важко. А у вас другий, магазини поруч
Мам, поговоримо пізніше, спробував втрутитися Андрій.
Про що тут говорити? Я думала, ми родина. А родина повинна бути разом. Твоя сестра відразу забрала до себе батьків
Але ж Сашин чоловік купив їм квартиру, не втрималася Оксана. А цю я заробила сама. До шлюбу.
Ось, почалося! знову розвела руками свекруха. Моє, твоє У родині все повинно бути спільним!
Оксана права, несподівано твердо сказав Андрій. Це її квартира.
Сину, ти що це? театрально притиснула руку до серця Надія Іванівна. Я все життя для тебе А ти
Мамо, не зараз, будь ласка, взяв матір під руку Андрій. Піду проведу тебе.
Коли двері закрилися, Оксана втомлено сіла у крісло. Три роки шлюбу, а ці розмови не припинялися. Спочатку натяки, потім поради щодо ремонту, а тепер уже відверто
Вибач за маму, сів поруч Андрій. Ти ж знаєш, вона хвилюється за нас.
За нас? гірко посміхнулася Оксана. Вона просто хоче контролювати кожен наш крок.
Ну годі
Андрію, вона приходить без дзвінка, переставляє речі, критикує все від штор до мого борщу. А тепер ще й переїхати хоче!
Вони справді старіють, зітхнув Андрій. Може, варто подумати? Все-таки мої батьки
Оксана схопилася, наче її вжалили.
Як «подумати»? Ти серйозно пропонуєш поселити їх тут?
Ну, не відразу Але згодом
Андрію, ця квартира єдине, що я заробила сама. Десять років економії, ти розумієш? Це мій простір, моє
Тепер наш, мяко поправив Андрій. Ми ж родина.
Оксана замовкла, приголомшена. У голові блиснула думка: «І ти теж? Вже вважаєш мою квартиру своєю?»
До речі, Андрій продовжив, наче нічого не сталося, раз ми про квартиру Я консультувався з риелтором.
З яким риелтором? напружилася Оксана.
Ну, мама порекомендувала знайомого. Дуже грамотний спеціаліст. Каже, якщо ми продамо твою квартиру
Що?! Оксана різко обернулася. Продати МОЮ квартиру?
Нашу, поправив Андрій. Якщо продамо нашу та батьківську, то зможемо купити будиночок за містом. Місця вистачить усім, і повітря чистіше
Оксана дивилася на чоловіка, не вірячи власним вухам. Вони з матірю вже все спланували? За її спиною?
Андрію, ти взагалі розумієш, що кажеш? голос Оксани тремтів. Який будинок? Яка продаж?
Люба, але ж це логічно, Андрій говорив тим самим умовляльним тоном, який використовував у суперечках з матірю. Навіщо нам квартира в місті, якщо можна
У двері подзвонили. На порозі стояв чоловік у діловому костюмі.
Доброго вечора. Я представник агентства нерухомості. У мене була домовленість з Андрієм Володимировичем
Заходьте, розчинила двері Оксана. Якраз вчасно.
Андрій зблідні