Хто тобі така потрібна?
Марічко, не фоткай мене в профіль. Ні-ні, Оксана кинула роздратований погляд на фотографку з їхнього прес-центру. Нащо ти з того боку знімаєш?
Оксано Володимирівно, я всіх так фоткаю, зніяковіла Марічка, яка метушилася навколо круглого стола з почесними гостями й клацала фотоапаратом. Хочу, щоб усі потрапили в кадр.
Мене знімати тільки прямо і ось звідси. Зрозуміла? Будь ласка. Тільки прямо, з цієї точки. Дякую, чітко виговорила Оксана. Колеги, повертаємось до обговорення контракту.
Гості здивовано переглянулися, але мовчали. Вона була начальницею і мала право на все, навіть вказувати фотографці під час укладання мільйонного контракту.
Марічка тепер прицілювалася уважніше, стежила, щоб Оксана завжди дивилася в обєктив і ні в якому разі не потрапляла в кадр збоку. Про це їй давно казали колеги, але вона забула і от отримала нагальну лекцію. Хоча чесно не розуміла: що поганого в профільних фото? Адже все ж виглядало добре.
Але для Оксани Володимирівни не мало існувати «добре» чи «нормально». Мало бути ідеально. Так їй завжди казала мама:
Оксанко, ти маєш бути ідеальною. Ідеальною для чоловіка, дітей, колег і для світу. Люди мають дивитися на тебе й казати: вона досконала.
Мамо, я дуже стараюся.
Знаю, доню. Стараєшся, але недостатньо. Ти пішла до школи в погано випрасуваній блузці. Хіба так можна? Чому не випрасувала, як я казала?
Я прасувала, але складки все одно залишилися. Думала, ніхто не помітить, понуро опустила голову Оксана.
Якщо блузка добре випрасувана ніхто не помітить. Якщо погано помітять усі. Запамятай.
Добре, мамо, Оксана всхлипнула. Їй було так болісно розчаровувати маму.
І не тер свій ніс, Оксанко. Він у тебе і так великий. А коли плачеш на півобличчя. Ну треба ж було таким уродитись… І ще та горбинка. Коли у вас шкільне фото?
У вівторок.
Ось, будь ласка, попрактикуйся перед дзеркалом як сісти й дивитися, щоб ніс не виглядав таким великим.
Добре, я спробую.
Дивись прямо й трохи нахили голову. Так буде краще. Давай, прямо зараз. Ось так, так, добре.
Оксана, з очьми, повними сліз, повертала голову перед дзеркалом, але її ніс з горбинкою за будь-якого ракурсу видавався велетенським. Хоча, якби мама не наголошувала на цьому так часто можливо, вона б його й не помічала.
У такі моменти мама часто додавала: «Не будеш ідеальною заміж тебе не візьмуть. Залишишся сама на все життя».
Цього Оксана боялася найбільше. Тому працювала над собою, щоб стати тією самою досконалою жінкою. Тіло, схильне до повноти, мучила дієтами й пробіжками. Жодних пиріжків, морозива чи піци. Лише огидна гречка, куркова грудка, салат із зелених овочів і чай. Навчалася на відмінно, зубрила все від корки до корки. Адже гідному чоловікові не потрібна товста й дурна. Тож вона мала бути гарною, розумною, освіченою й із хорошою зарплатою. Хто захоче утриманку?
Оксана закінчила економфак, потім курси маркетингу й постійно підвищувала кваліфікацію. Знала дві мови, орієнтувалася не лише у здоровому харчуванні, а й у мистецтві, літературі, живописі. Прагнула бути ідеальним фахівцем і ідеальною дружиною.
З Сашком вона познайомилася після університету. Він був гарний, вона досконала: висока, струнка, з ідеальним манікюром, зачіскою, де кожен волосок лежав на своєму місці, випрасуваною блузкою, строгими брюками зі стрілками й стильними прикрасами. А ще Оксана чудово готувала адже знала: шлях до серця чоловіка лежить через шлунок.
Сашко був із звичайної родини, без особливих амбіцій. Працював юристом, займався нудними документами й зір із неба не зривав. Але гарний: високий блондин з блакитними очима й тонкими, музичними пальцями. Поряд із ідеальною жінкою мав бути ідеальний чоловік, чи не так? Він звернув на неї увагу і Оксана, яка боялася залишитися самотньою, одразу взяла його в оборону. А Сашко, власне, не заперечував: дружина працювала, тримала будинок у чистоті, гарно готувала й ідеально доглядала за ним. Він завжди був ситий, у випрасуваному та його черевики сяяли. Разом вони нагадували картинку із серіалу про щасливий шлюб.
Через два роки після весілля в Оксани й Сашка народився син. Тут тепер вона все тримала під контролем. Навіть купила книжку «Як виховати ідеальну дитину» і робила усе за нею. Складала раціон, купувала розвиваючі іграшки, підбирала модний одяг і найдорожчі дитячі речі не дай Боже, хтось подумає, що в них нема грошей на дитину!
Для Оксани було надважливим, що думають колеги, друзі, сусіди й просто випадкові люди. Ніби їй потрібно було підтвердження, що вона ідеальна… такою, якою