Я хочу зробити тест. Якщо Олеся насправді моя я заберу її.
Бери вже зараз! Тільки заважає, годуй її, одягай Навіть на каву собі не вистачає, щоб їй щось купити. Оце життя Дай грошей, Тарасе, га?
Світлана збиралася на роботу. Швидко накидала чоловікові бутерброди, загорнула у паперовий лист і поклала на стіл.
Тарас працював у шиномонтажі обідів там не було, тому щоразу брав їжу з дому.
Сама ж Світлана працювала у кафе кухарем. Її робота була далі, тому вставала раніше.
На вулиці моросив дощ. Вона взяла парасольку з коридору, але та випала з рук і з гуркотом впала. Жінка завмерла, прислухаючись чоловік не прокинувся.
От роззява! прошепотіла й обережно вийшла.
Маршрутка приїхала швидко. Світлана сіла біля вікна, дивилася на мокрі вулиці й думала про своє життя.
Вона вже не була юною дівчиною, їй наближалося до тридцяти, була заміжньою Жили небагато, але, здавалося, щасливо.
Але була одна біль дітей у них із Тарасом не було. Так хотілося мати дитину, дівчинку чи хлопчика неважливо.
Три роки шлюбу, безліч обстежень, а лікарі лише розводили руками все гаразд, а дитини нема.
Маршрутка зупинилася. Світлана розплатилася й вийшла. До роботи треба було пройти через парк.
Зробивши кілька кроків, вона раптом зупинилася на лавці сиділа маленька дівчинка й плакала. На ній була тоненька курточка, вона кулялася від холоду, а сльози змішувалися з дощем.
Привіт, обережно сказала Світлана. Чого ти тут сама?
Мама вигнала дівчинка схлипнула.
Як вигнала?! Світлані це здалося неймовірним.
Вона спала, а я хотіла їсти. Я її розбудила Вона кричала І ось я тут.
Як тебе звуть?
Олеся.
Що ж мені з тобою робити? Світлана подивилася на годинник. Ходімо. Ти далеко живеш?
Ні, он там.
Вони пішли. Незабаром зупинилися біля квартири. Світлана натиснула дзвінок довго ніхто не відчиняв.
Нарешті двері відкрила заспана жінка у зімятому халаті. Брудне волосся, недбалий вигляд. Вона здивовано подивилася на Світлану, потім на Олесю й мовчки відступила.
Світлана увійшла. У квартирі стояв важкий запах. На підлозі бруд, на меблях шар пилу. Раптом вона помітила фотографію на серванті.
Очі її розширилися цю ж фотографію вона бачила в альбомі Тараса, тільки там вона була обрізана. На цій же Тарас і ця жінка.
Ну? грубо спитала та.
Ваша донька плаче в парку, а вам байдуже? Світлана зупинилася. Що ви за мати?!
Ти мені не наказуй! Іди своїх виховуй! повернулася до доньки. Де ти швенд